|
Главное / Украинский теннис / Интервью –
Интервью украинского теннисиста порталу "Брутальний футбол" - об итогах года, межсезонье, украинском футболе и не только.Сергей Стаховский: "Во время подготовки к новому сезону я получил травму и три недели лечился" - Привіт, Сергію. Яким у плані спорту для тебе видався 2016-й рік? – 2016 видався дуже…цікавим. В цілому, він був для мене дуже важким. Біля трьох-чотирьох місяців я пропустив через травму спини, яка постійно поверталась. - Як зараз себе почуваєш? Готовий у новому 2017-му завойовувати нові трофеї? – В мене була спланована підготовка до сезону (чотири тижні). Я хотів пропустити Австралію й підготуватись до змагань у залі після АО. На жаль, під час підготовки я травмувався й три тижні лікувався. Тобто, насправді готуватись я почав другого січня. Тому сезон для мене почнеться тільки наприкінці січня. Звісно, я готуюсь, щоб 2017 був успішним. І я впевнений, що він таким буде! - От якщо б не Великий теніс. То ким би став? – Я завжди хотів займатись саме тенісом. Але якщо б я ніколи не вийшов на корт, то мабуть був би лікарем (сміється). Можливо вивчив би право. - А як в тебе справи з настільним тенісом? – Непогано. Тимощука обігрую (сміється). - Твій хороший друг? Маєш якусь цікаву історію пов’язану з ним? – Маю, але зараз, думаю, не є той час, щоб її розказувати. На жаль, це ще під час його повернення до ‘Зеніту” було. В Петербурзі. - Як ти вважаєш, у футболі та й в цілому спорті повинна бути присутня політика? – Цілий спорт і є політика. Тільки дуже далекі люди можуть казати, що спорт поза політикою. Важко собі уявити, як це відділити у сучасному світі. - Зараз дуже модно стало українським футболістам їхати грати до Росії. Це викликає дуже негативні емоції в українських уболівальників. Як ти ставишся до такого, як спортсмен? – Чесно, то кожен має право вирішувати свою долю, як йому совість дозволяє. Всі ми різні. Якщо хтось хоче їхати до Росії, це його рішення. Звісно, люди мають право обурюватись і ставитись до цього, як вони вважають за потрібне. Дивись, все в принципі дуже просто. Спорт без вболівальників не існує. Тобто, ми всі залежні від наших вболівальників й глядачів. Насправді, мені теж прикро, що наші спортсмени туди їздять. Якщо не брати футбол (бо це сегмент у спорті, який дуже добре заробляє), то інших я готовий зрозуміти. Є багато аспектів і мені їх розписувати буде дуже довго. - Не секрет, що ти є фанатом київського “Динамо”. З чим, на твою думку, пов’язаний теперішній спад команди? – Так, “Динамо” завжди було є і буде моїм улюбленим клубом. В ситуації, в якій опинилась наша країна, дуже важко підтримувати високий рівень спорту (не кажучи про те, що спорт взагалі ніколи не підтримували). Я вважаю, що теперішнє “Динамо” потребує ще рік, півтора, щоб молоді гравці почувалися комфортно у головній команді і почали показувати результат. - Зрозуміло, що шанси є завжди. Але, які вони, коли до “Шахтаря” тринадцять очок, але ще є дві зустрічі між собою та достатня кількість матчів? Чи зможуть наздогнати кияни своїх головних конкурентів? – В футболі, як і в цілому спорті, все може статись. Я впевнений, що друга частина сезону буде успішною для гравців Реброва. - Чи відповіли тобі якоюсь заявою зі сторони “Шахтаря”, коли ти назвав Срну “чучелом” після всім відомого скандального відео. – Ні, не відповіли. А на що там відповідати, коли клуб викладає у медіяпростір ненормативну лексику? Я поважаю людей, які працюють у “Шахтарі”. Вони створили дуже добрий продукт. Інколи хотілось, щоб такі самі спеціалісти працювали у системі “Динамо” (я не маю на увазі тренерів, я маю на увазі систему маркетингу і тд.) - Як часто відвідуєш футбольні матчі? – Дуже рідко. Останній був “Наполі” – “Динамо” у Неаполі. - Там було дуже багато сутичок між фанатами обох клубів. Бачив щось таке? - Якщо чесно, то було страшнувато…дуже. На матч моє авто ескортувала поліція. Неаполь – не найкраще місто у світі. - Хто твій кумир на футбольному полі та за який клуб уболіваєш за бугром? – За бугром вболіваю за ті клуби, де є українці. Пасивно, але вболіваю. Футбольних кумирів немає, але дуже поважаю Тимощука, Шевченка і Реброва. Я не футболіст, в мене були тенісні кумири (сміється). - Назви їх. – Медведєв, Сампрас, Рафтер. - Над яким тенісистом перемога на корті тобі запам’яталась найбільше і чому? – Федерер на Вімбелдоні. Він там за всю кар’єру програв шість чи сім матчів. - З чого почалась війна, якщо можна так сказати, між тобою та російськими ЗМІ? – Не розумію питання “почалась”? Я просто відмовився з ними спілкуватись і все. Далі я вже не знаю, бо російську пресу не читаю й телебачення не дивлюсь. Я не вважаю, що я якийсь особливий. Думаю нас дуже багато, хто робить справні речі, просто мені пощастило, що мене інколи друкують. - Як давно нас читаєш на Інстаґрамі? Оскільки ти не футбольна людина, чи розумієш всі картинки, які ми викладаємо? – Читаю десь біля року, мені здається. І не завжди розумію. Але відсотків на сімдесять розумію (сміється). - Ми трохи такі брутальні пацани, але 70% це дуже добре! – Ну, в вас і стьобу багато. Інколи брутального (дуже). - В тебе безліч патріотичних вчинків на корті. То вийдеш в кросівках, на яких пише “Слава Україні”, то вигукнеш це гасло після надважкої перемоги. Це дуже радує українських уболівальників. Великий RESPECT тобі від всіх нас та спасибі за хороше інтерв’ю. - Дякую за теплі слова. Насправді я дуже пишаюсь тим, що я УКРАЇНЕЦЬ, що я народився на такій СЛАВНІЙ ЗЕМЛІ. Дуже сподіваюсь, що в нашій країні все буде добре. Звісно, треба буде дуже багато та важко працювати, але я переконаний, що в нас є унікальний шанс змінити наше майбутнє. Для наших дітей та онуків. Дякую за твій час! Максимів Василь, спеціально для Брутального футболу |
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
І на додачу - хай і не блискуча, але ПЕРЕМОГА над вищою за рейтингом суперницею!
Не тільки словом, а й ділом! Знай наших!
Слава Україні!