|
Український теніс / Інтерв'ю –
Людмила Кіченок: "Більшість тенісистів не розуміють, що відбувається в Україні, тож нам було дуже важко"Новини
20.11.24 15:00 Катаріна Завацька: "Я навіть не думала, що в мене може бути так багато ресурсів у тілі - це все фактор збірної та командної підтримки"
18.11.24 22:00 "Ми зробили ставку на Завацьку і вона принесла результат". Капітан збірної України - про перемогу над Австрією в Кубку Біллі Джин Кінг
 Про допомогу від тенісистів "Я отримувала повідомлення від свої колег-тенісистів. Питали про те, чим можуть допомогти. Тоді в мене усе було, як в тумані. Багато було повідомлень, але не буду називати прізвища, щоб нікого не забути. Але писали і пропонували допомогу". Про спорт під час війни "Я намагаюсь якось надихнути людей. Я цього не розуміла спочатку, але й люди мені кажуть, що ви спортсмени надихаєте і допомагаєте людям – даєте розуміння того життя, яке було до війни. Тобто допомагаємо морально. Але я досі не розумію, може це й не правильно, як можна викладати у соціальні мережі фото, як ти відпочиваєш – закордоном живеш нормальним життям. Я цього не роблю, бо я соромлюся. Може це неправильно, але я не можу. З корту, зі змагань можу викласти, але не більше. А також перепости роблю про війну, щоб люди знали що в нас коїться". Про дискваліфікацію росіян "Було дуже важко, бо більшість спортсменів у турі не розуміють, що відбувається. На Вімблдоні зараз було краще, що відсторонили російських та білоруських гравців. Ми намагаємось робити свою справу і грати далі. Але я сподіваюсь, що ситуація у тенісі загалом зміниться і що будуть відповідні дії найближчим часом". Про спортсменів, які не підтримують відсторонення росіян "Я б порадила їм стежити за новинами. Я теж шкодую, що до 24 лютого не стежила за новинами. Думала, ну, щось там коїться. Але зараз я дуже намагаюся стежити і їм раджу це. Вони мають можливість розуміти, що у нас відбувається, бо можуть дивитися різні канали". >>> Людмила Кіченок: "Ми з сестрою допомагаємо волонтерам, Збройним силам України, на Байрактари теж скидалися" Про Кубок Біллі Джин Кінг проти США "Ми навіть не відчували, що граємо проти американок. Було таке відчуття, що граємо з ними, аби зібрати кошти для України. Вони нас дуже добре приймали і все було на найвищому рівні. Дуже гарні спогади залишились від того матчу". "Сама гра була дуже емоційна для мене та й для всіх. Два дні сиділа на стільці поруч з кортом та вболівала, я навіть не думала, що нам треба буде грати пару. Але рахунок став 2:2 і тут я розумію, що мені потрібно виходити на корт. Авжеж я була дуже вмотивована, ми дуже хотіли перемогти, навіть занадто. В якийсь момент, мабуть, це зіграло проти нас. Але це дійсно було дуже емоційно, хоч ми і не змогли перемогти. Це був матч, у якому все могли вирішити один чи два розіграші". "Ми перший раз грали з Даяною Ястремською пару, але це було неважливо. Ми грали за команду і за України – зробили все, що могли. Все віддали на корті". Про підтримку на турнірах "Переможний турнір у Бірмінгемі був не такий масштабний, як Кубок Біллі Джин Кінг у США. Але авжеж там також підтримують українців і вболівали за нас. Це відчувалося. Перемога там додала впевненості. Далі був Істборн, де ми вийшли до фіналу, але не грали той матч, моя партнерка Єлена Остапенко травмувалася в особистій зустрічі. Можна сказати, що ми не програвали на траві цього сезону, до півфіналу Вімблдону. Звісно перемоги підтримують твій психологічний стан, інколи навіть до сліз". Про дівчинку з України у Штутгарті "Коли ми грали з сестрою пару на турнірі в німецькому Штутграті, то до нас приходила дівчинка з Харкова з мамою. Вони переїхали й живуть неподалік та тренуються. Приїхали до нас на змагання і для них це було свято. Вони були дуже щасливі. Це було приємно, що нам вдалося порадувати людей, які приїхали з війни". Про турніри серії Грендслем "Я вважаю, що в нас з Єленою дуже сильна пара, і ми можемо ще більших успіхів досягти. Нам допомагає праця кожен день, тренування та й те, що на сто відсотків віддаємося своїй справі. Це секрет успіху, я вважаю". "На Ролан Гаррос у нас майже всі матчі складалися з трьох сетів. Кожен матч був як на хвилях. Десь удача нам допомагала, десь ми добре грали. Але в цілому ми віддавалися в кожній грі на сто відсотків. Перед початком Відкритого чемпіонату Франції не було думок про те, що зможемо дійти до півфіналу. На мою думку, про це краще не думати, а фокусуватися на кожній наступній зустрічі. Тоді це простіше для мозку. Ти багато не думаєш, а просто граєш і все". Про виступ на Вімблдоні "Взагалі не було ніякого тиску, бо турнір без рейтингових очок. Ми грали від матчу до матчу, не ставлячи одразу перед собою мету виграти Вімблдон. У кожному матчі віддавались і вийшов півфінал. Ми розуміли, що й у грі за вихід до фіналу є шанси, але не склалося в той день. Це був неймовірний досвід для мене, грати на Центральному корті Вімблдона. Мені дуже сподобалося і я сподіваюсь, що повернуся ще на той корт. Авжеж виграти турнір Гренд Слем – це моя мрія і я буду робити все, щоб її досягти".  Про знайомих, які постраждали під час війни "Коли перед початком Вімблдону сталася трагедія у Кременчуці, російська ракета знищила торгівельний центр – це було дуже емоційно. Там неподалік перебував мій тренер з фізичної підготовки. Але все добре з його рідними, я цьому дуже рада. Він знаходився поряд і це вплинуло на нього трохи". "Ще був момент, коли я дізналася, що інший мій тренер з фізичної підготовки 37 днів знаходився у полоні в Ворзелі під Києвом. Дякую, що він живий і з ним все добре. Але у нього з будинку винесли все: від одягу до чашок на кухні. Було важко психологічно, коли я дізналася, що вони сиділи у підвалі 37 днів". "Дуже важко дивитися на знищені та зруйновані спортивні бази. Це викликає обурення, відчуваю несправедливість. Це дуже важко. Але я з першого дня вірю, що Україна переможе. Я впевнена, що Україна переможе. Будемо робити все, що можемо для перемоги". Про плани на майбутнє "Мала перепочинок кілька днів. Потім відправляюся до Риги, готуватися з Єленою до американської серії. А після виступу там будемо думати, що далі". Про Єлену Остапенко "У неї бабуся у Запоріжжі була. Не знаю, чи жива досі. Єлена мене дуже підтримала, коли все це почалося. Вона допомагала мені, коли я перебувала у неї. Робила все, що може, аби мені було комфортно. Їй не потрібно пояснювати, що Росія напала на Україну. Вона це добре розуміє". Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! ?? ? Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: suspilne.media Фото: Getty Images. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Згоден з Тоні. Для Рафи хотілося б більшого