|
Головне / Off court / Статті –
Олександр Долгополов: "Деякі речі з того, що робить мій підрозділ на війні, це збір розвідданих, але ми також ведемо і бойові дії"Новини
20.11.24 15:00 Катаріна Завацька: "Я навіть не думала, що в мене може бути так багато ресурсів у тілі - це все фактор збірної та командної підтримки"
18.11.24 22:00 "Ми зробили ставку на Завацьку і вона принесла результат". Капітан збірної України - про перемогу над Австрією в Кубку Біллі Джин Кінг
 Минулого місяця Олександр Долгополов перебував за лінією фронту в Херсоні. "Умови життя там настільки далекі від позолоченого середовища тенісного туру, наскільки це можна собі уявити», - каже Майк Діксон. «Усюди бігали миші. Туалету не було, і доводиться користуватися ямою, немає гарячої води, тому вам доводиться підігрівати її, щоб помитися», - розповідає йому Долгополов. - Це було село, звідки більшість людей виїхали, і там була лише одна стара жінка, яка годувала нас виноградом. Це не зона комфорту. Потім ми виїжджали звідти і прямували на фронт виконувати наші завдання». І так тривало тижнями. Лише нещодавно після довгих умовлянь український тенісист повернувся в Київ, де зі своєї квартири і поспілкувався з журналістом через відеозв’язок. Наразі Долгополов відпочиває. «Олександр захоплююче розповідає про свою нову роль, насамперед як оператора безпілотника в багатопрофільному підрозділі ГУР, військовій розвідці України. Він із обеззброюючою прямотою говорить про вбивство ворога. Хоча від нього вимагається навмисна розпливчастість щодо оперативних питань, його соціальні мережі вже є путівником у те, що він робить. Не для особливо чутливих, тут іноді є відеозаписи, зняті з неба, на яких російських солдатів розносять в пух і прах. 34-річний хлопець мало думає про своє старе життя, але вдячний за деякі навички, які воно йому дало». «Звісно, теніс підготував мене до цього, - каже тенісист. - Ви швидко думаєте, я можу добре працювати під тиском, я не панікую. Багато речей, які ви використовуєте в тенісі, можна перенести на війну. Я швидко обробляю інформацію для себе, ми адаптивні істоти. Спочатку ти в шоці, потім намагаєшся зберігати спокій і робити свою роботу. Неправильні рішення можуть коштувати вам життя». «Дещо з того, що ми робимо, це збір розвідданих. Але ми також ведемо бойові дії, у нашому підрозділі є різні люди, тому ми можемо виконувати різні завдання. Я здебільшого працюю над безпілотниками та займаюся іншими речами». Він малює картину сучасного бою, яка частково має ознаки відеоігри в чистому вигляді, а частково - більш хаотичного театру війни. «Цей конфлікт більше стосується розумних дій та артилерійського бою, і це не завжди віч-на-віч. У нас є міномети, у нас є безпілотники та різні типи зброї, які дійсно можуть завдати їм шкоди, не контактуючи з ними вживу. Ми їх бачимо, здалеку стріляємо. Єдиний спосіб опинись в безпосередньому контакті - якщо у нас є завдання щось звільнити чи вийти на позиції, чого зі мною ще не траплялося. Але в мого підрозділу були бої на Херсонщині, тому що перед нами стояло завдання зайняти гарну місцевість».  «Мене так легко не злякати. Я маю на увазі, що якщо ти емоційний щодня, там тобі буде занадто страшно. Коли ми виконуємо завдання, майже щодня ви йдете до лінії, де в одному-двох кілометрах від вас знаходиться ворог. Над головами летять літаки, люди стріляють з мінометів. Тож ти звикаєш до цього і просто намагаєшся бути в безпеці. Ви повинні їздити розумно, щоб вас не помітили, тому що в небі дрони. Тому це складно. Ви знаєте, що вони хочуть убити вас, і ви повинні вбити їх. Війна - це безлад. Іноді наші власні хлопці збивають наші безпілотники, щодня щось трапляється. Я бачу, що відбувається, і у нас були вбиті люди з інших підрозділів, які стоять поруч з нами. Це не прямий контакт ворога на відстані 50 чи 100 метрів, але ми бачимо їх з безпілотника, стріляємо з мінометів, якщо нам потрібна артилерійська допомога, ми зв’язуємося з артилерією. Отже, це все ще вбиває людей. Це відбувається не перед вашими очима, але ви все одно намагаєтесь їх убити. Вам потрібно бути дуже обережним і мати хороший зв’язок з іншими підрозділами щодо того, що відбувається під час бойових дій, щоб вас не заблокували або не відрізали. До реального визволення Херсона ми не долучилися. Вони вивели нас перед поштовхом, хлопці були розчаровані». Як пише журналіст, Олександр Долгополов захоплюється позицією Вімблдону щодо заборони, яку вони ввели щодо гравців із країн-агресорів і не розуміє, чому турнір був позбавлений рейтингових очок у якості відплати. «Я вважаю, що це помилка. Я був дуже засмучений тим, як тенісні організації насправді впоралися з ситуацією. Їх позиція слабка, і я її не розумію. Я думаю, що теніс проробив погану роботу. Вімблдон вчинив правильно, і ми бачимо це в багатьох інших видах спорту. Я підтримую цей крок (заборону), але це не те що це рішення змінює війну. Це лише крок, щоб показати реакцію світу». А як щодо його колишніх колег по роздягальні з Росії та Білорусі? Він вважає, що є деякі, хто мовчазно підтримує Путіна навіть зараз. «Я не бачу жодної можливості, щоб ми знову стали друзями, якщо вони дійсно не виступають проти того, що відбувається. Тенісисти не висловилися, але ми знаємо, що деякі з них, на жаль, підтримують війну. Я все життя спілкувався російською. Я сподіваюся, що більшість тенісистів війну не підтримує. Проте поки вони не скажуть, що вони проти, я сприймаю їх як ворогів». Долгополов не дивиться оптимістично щодо швидкого припинення бойових дій: «Я не знаю, нам потрібна зброя. Я думаю, що це лише питання того, коли ми отримаємо достатньо зброї, щоб звільнити решту нашої країни. Кількість (зброї), яка використовується тут, божевільна. Щойно ви з’являєтесь там, то спостерігаєте щодня, як багато стріляють. Це 1000-кілометровий фронт. Вам важко уявити, скільки витрачається щодня». «Ми кращі бійці, і це наш дім. Отже, ми маємо перевагу, але не вистачає зброї, щоб продовжувати просування. У нас є люди і є воля». Він також очікує, що його власна війна стане важчою та небезпечнішою. «Стає холодніше, і важку техніку буде важко пересувати, тепер вона починає замерзати. Я знаю, що мене відправлять у нові місця. Але ми готові до цього, це робота». Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! ?? ? Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: www.dailymail.co.uk |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Згоден з Тоні. Для Рафи хотілося б більшого