|
Головне / Український теніс / Інтерв'ю –
Віталій Сачко: "На початку року було дуже багато переживань і багато в чому від цього перші місяці сезону пішли не туди"Новини
20.11.24 15:00 Катаріна Завацька: "Я навіть не думала, що в мене може бути так багато ресурсів у тілі - це все фактор збірної та командної підтримки"
18.11.24 22:00 "Ми зробили ставку на Завацьку і вона принесла результат". Капітан збірної України - про перемогу над Австрією в Кубку Біллі Джин Кінг
 Віталій Сачко провів не найкращий сезон: втратив лідерство в національному рейтингу, програв більше матчів, ніж виграв, і не зумів потрапити до кваліфікації Відкритого чемпіонату Австралії-2023. В інтерв'ю порталу BTU українець розповів про причини погіршення результатів. - Віталію, розкажи, де ти зараз готуєшся до нового сезону? - Зараз я в Братиславі, у мене почалася передсезонна підготовка. Перший тиждень я працюю тільки над ОФП, а далі, оскільки вже будуть свята, я працюватиму за планом у себе вдома в Чехії. Зараз мій пріоритет - це фізична підготовка, щоб грати турніри без травм, витримувати навантаження. - У тебе резиденція зараз у Чехії чи ти просто там тренуєшся час від часу?. - Так у мене там резиденція в Простейові, я постійно там живу. У місці, де вже досить давно тренуюся, раніше була академія, а зараз Національний тенісний центр. - Цей сезон для тебе складно назвати успішним. Ти починав його у кваліфікації Australian Open, а завершив у середині четвертої сотні, програвши більше матчів, ніж вигравши. Твоє резюме по сезону і в чому ти бачиш головні причини, що результати погіршилися порівняно з минулим роком?. - Так це і справді був не найкращий сезон. Було багато проблем, я часто хворів. На початку року було дуже складно психологічно грати, потім, коли в плані психології стало нормально, пішли фізичні проблеми, то хворів, то травми. Ось так усього потроху набралося і сезон не вдався. Зараз я набираю форму і хочу вже з самого початку року їхати на турніри і постаратися виправити цю ситуацію. - Твій батько, періодично в чаті нашого Telegram-каналу, розповідав про те, що ти часто граєш турніри з недолікованими травмами. Я подивився статистику: цього року ти через проблеми зі здоров'ям не дограв чотири матчі. Чи є в твоєму оточенні людина, яка стежить за твоїм здоров'ям і може дати рекомендацію - грати чи ні, які наслідки можуть бути, якщо грати з недолікованою травмою. Чи такі рішення ухвалюються ситуативно? - Як правило останнє рішення грати чи ні приймаю я. Звичайно ж я консультуюся з батьком або тренером, залежно від того, хто ближче, коли я на турнірі. Плюс обов'язково консультуюся зі своїм фізіо в Братиславі, наприклад, коли є м'язові проблеми, можна грати чи ні, як швидше і краще відновлюватися. Можу сказати, що зараз як таких проблем або обмежень щодо здоров'я ніяких немає. Тиждень тому я грав за свій клуб у чемпіонаті Чехії і ми, до речі, стали чемпіонами. Я планую починати сезон одразу в січні на "челленджері" в Португалії.  - Якщо дивитися статистику твоїх ігор цього року, та й за попередні теж, то більше ігор і кращі результати у тебе на ґрунті і на харді в залі. У тебе досить агресивний стиль тенісу і по ідеї на харді тобі має бути комфортніше. Сам як вважаєш, яке покриття тобі більше підходить?. - Думаю, що за комфортом більше я люблю хард, але водночас я не можу сказати, що не люблю грати на ґрунті. Не люблю занадто повільне покриття, оскільки там складніше забити, але немає такого, щоб я вибирав більше турніри на харді, ніж на ґрунті. Більше вибір турніру відштовхується від зручності переїздів. - Пам'ятаю, що була проблема з постійним тренером. Як зараз із цим йдуть справи?. - Я зараз почав працювати з Їржі Новаком? - Ого. З тим самим Їржі Новаком? - Так так, з тим самим (сміється). Він працює тренером у клубі, де я тренуюся в Чехії, і в один із днів ми з батьком вирішили обговорити з керівництвом клубу можливість нашої співпраці з ним. У клубі нам пішли назустріч і ми домовилися про умови спільної роботи. У нас є домовленість, що він буде за можливості їздити зі мною на турніри, і вже наприкінці сезону він мав бути зі мною, але, на жаль, через сімейні обставини у нього не склалося. Сподіваюся найближчим часом усе владнається і на якісь турніри він уже зі мною поїде. - Цього року ти пробував сили в АТР-турі, пройшов в основу турніру в Кіцбюелі, як "лакі лузер" і в досить рівному матчі поступився Душану Лайовичу. Раніше ти грав проти Домініка Тіма у Відні. Зрозуміло, що ігор на цьому рівні ще не так багато, але все ж міг би ти порівняти рівень гри на "челленджерах" і АТР? Чи немає психологічного остраху у гравця, який довго вариться в казані "челленджерів", що АТР-тур - це вже щось інше, недосяжне? - Якщо чесно, то мені здається, що всі грають плюс-мінус однаково. Дуже багато залежить від того, в якій формі і в якому психологічному стані приїжджає гравець на турнір. Ти можеш потрапити на людину, яка, наприклад, виграла титул минулого тижня і обіграти її, просто тому що вона приїхала втомлена. Говорячи про себе, то на мене більше тисне бажання виграти більше очок, більше призових і зробити рейтинговий стрибок якомога швидше. Ось це найбільше такий психологічний блок для мене. А так, виходиш на корт - ті самі суперники, грають так само. - Які зараз плани на новий сезон ставиш для себе? - Головне - це закріпитися у кваліфікаціях Шоломів. Для початку повернутися в топ-300, потім у топ-200. Буду намагатися реалізувати це завдання.  - Не можу не запитати про війну в Україні. Розкажи, будь ласка, де ти отримав першу новину про вторгнення і які були перші думки і дії? - У цей момент я був на турнірі в Італії. Тоді вже весь тиждень активно надходили новини про війну, про це говорили і американці, і британці. Не хотілося в це вірити, але новин таких було дуже багато. У ніч на 24 лютого я пам'ятаю, що дуже погано спав і вже під ранок дістав телефон і побачив, що все почалося. Було дуже багато переживань, адже в мене в Україні багато родичів - дідусь, бабуся, тітка, дядько, і багато в чому від цього перші місяці сезону пішли не туди... - Я знаю, що тенісний клуб твого батька в Кременчуці, дуже багато допомагає переселенцям, розміщував їх практично в будівлі і водночас навіть примудрявся проводити тренування, зокрема й для дітей. Наскільки вдавалося абстрагуватися від того, що відбувається всередині туру, щоб війна в Україні й не заважала грати на належному рівні? - Наскільки я знаю, там і зараз живуть переселенці. Не так багато, як у перші місяці, але вони є. Зрозуміло, що це все дуже тисне психологічно, складно грати. Але, на жаль, таке життя і ми тут нічого не можемо зробити, окрім як допомагати таким людям. Я намагаюся наскільки це можливо концентруватися на тому, що я можу робити найкраще, домагатися якихось результатів і постаратися радувати співвітчизників перемогами на корті. - Твій досвід спілкування з гравцями з Росії та Білорусі після вторгнення? Яким він був: чи є ті, хто співчуває і засуджує, чи більше тих, хто мовчить і робить вигляд, що нічого не відбувається? - Чесно кажучи, я до війни не особливо спілкувався з хлопцями з Росії та Білорусі. У мене було буквально 2-3 людини таких, з ким я спілкувався, і можна сказати, що вони розділилися 50/50. Були такі, хто в особистій розмові, співчував і говорив, що все, що відбувається, безглуздо. Але вони не можуть, як ви розумієте, висловити це публічно. Проте вони поділяли думки і почуття українців. Але знайшлися й ті, хто підтримав війну і говорив, що росія робить усе правильно. - Згадуючи тему збірної: чи можеш розповісти, що за історія трапилася перед матчем Кубка Девіса з Угорщиною, що ніхто з першого складу - ти, Марченко, Крутих, Молчанов - не поїхали грати той матч? ФТУ натякнула, що ви запросили більше, ніж належить. Прокоментуєш? - Якщо чесно, всіма подібними питаннями займається мій батько і думаю, він би краще розповів, що і як там вийшло, тому що він точно знає всю ситуацію від А до Я. - Приймається, поговоримо з ним окремо. Можна сказати, що твій батько, є твоїм менеджером? - Так, так і є. Він повністю спонсорує мене, мої поїздки, оплачує тренера. Усі свої питання я завжди обговорюю з ним і, звісно ж, консультуюся, що і як краще для мене. - Наближається Новий рік. Що загадаєш у новорічну ніч?. - Нашій країні я б побажав якнайшвидшої Перемоги. Повернути всі свої території і нарешті забути що таке війна. Розумію, що про неї ми будемо згадувати ще довго, але дуже сподіваюся, що наступного року, як кажуть наші перші особи, все закінчиться. Собі побажав би якомога більше здоров'я, перемог і якомога менше нервувати на корті (сміється). Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! ?? ? Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: btu.org.ua |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
То может все-таки Леси хватит уже мучится с этим теннисом ?