|
Український теніс / Інтерв'ю –
Юлія Стародубцева: "Навіть вигравши чемпіонат України, знала, що поїду навчатися до університету - у мене ніколи не було фінансової можливості для професійної кар'єри"Новини
18.11.24 22:00 "Ми зробили ставку на Завацьку і вона принесла результат". Капітан збірної України - про перемогу над Австрією в Кубку Біллі Джин Кінг
 Юлія Стародубцева - українська тенісистка. У 16-річному віці стала переможницею на дорослому чемпіонаті України, однак після цього відклала професійну кар'єру та у 2017 році вступила до американського університету. Цього року Стародубцева відновила свої виступи на професійному рівні та минулого тижня виграла свій перший титул, ставши чемпіонкою на турнірі ITF W25 у місті Спрінг. - Юлю, вітаємо з чудовим турнірним тижнем. Після майже чотирирічної відсутності в ITF-турі ви вже на другому турнірі взяли титул В одиночці та зіграли фінал у парі. Які враження від свого виступу? - Велике дякую за привітання. Так, я справді довго не грала турніри ITF, тому що виступала за команду університету Old Dominion (Віргінія) з 2017 по 2022 рік. Чесно кажучи, я навіть не знала, чи піду я у професіонали, чи ні, бо не було фінансової можливості. Але зараз така можливість трохи з'явилася, і я почала тренуватися на початку вересня, і поїхала на свій перший турнір на початку січня. Спочатку я не потрапляла до жодного турніру, тому що не було абсолютно ніякого рейтингу і довелося грати wild card турніри. Два турніри зіграла у Ромі, довелося виграти шість матчів, аби хоча б потрапити до кваліфікації. Потім у Ромі я пройшла квал і змогла заробити перші очки. Вже на наступному турнірі мені вдалося виграти титул і це було набагато приємніше (сміється). Можу сказати, що я навіть була не такою втомленою, як після wild card турніру в Ромі. - У 2016 році ви у 16 років виграли дорослий чемпіонат України. Розкажіть, як склався далі ваш шлях і чому вирішили їхати до університету? - Так, в Україні я грала добре, починаючи з 10 років. Вигравала національні чемпіонати в одиночці, парі і навіть у міксті. Але десь із 15-16 років я знала, що поїду до університету, бо рівень тенісу це дозволяв, а от їздити та грати професійні турніри фінансової можливості не було. Але я в жодному разі не шкодую про свій вибір - у мене були класні п'ять років в університеті. І зараз я дуже добре почуваюся, щоб почати професійну кар'єру. - Наскільки мені вдалося знайти інформацію, то в університеті у вас склалася непогана кар'єра. Багато хто зараз говорить про те, що це відмінна школа, після якої можна відновити кар'єру, наводячи приклад Даніель Коллінс або Бена Шелтона, зірку, що сходить. Яким є ваш досвід університетської ліги, чи можна його порівнювати з про-туром? - Справді, зараз в американських університетах, особливо в командах першого дивізіону, дуже хороший рівень гравців. Ті, хто грає в командах, які стоять топ-20 чи дівчатка з індивідуальним рейтингом у топ-30 - вони сто відсотків можуть виступати професійно. Я грала з однією дівчинкою, зараз вона стоїть у топ-150 рейтингу WTA (Емма Наварро), інша - була першим номером в університеті (Пейтон Стірнс) і зараз вона пройшла два кола на турнірі WTA в Остіні. Тож, якщо є така можливість, то я вважаю, що навіть для наших українських дітей це дуже хороша можливість - піти в американський коледж, а потім грати професійно. Під час моєї студентської кар'єри я була 17-ою в одиночному рейтингу, але я обігравала дівчаток, які були 1-ою, 8-ою та 15-ою. Я могла б стояти вище, але там все залежить від того, в яких командах ви граєте. Якщо ти граєш проти рейтингових людей та обігруєш їх, тоді і твій рейтинг зростає. Я не часто грала такі матчі, але всіх найвищих за рейтингом, з ким грала - обіграла. А в парі була першою, з однією зі своїх партнерок за командою я була першою, а з іншою - займала шосте місце.  - Турнір у Спрінзі - це початок повноцінного повернення в про-теніс або поки про це рано говорити? Як вдалося отримати wild card в основу цього турніру? - Так, турнір у Спрінзі це моє повернення в про-теніс, і я вважаю непоганий початок (сміється). Так як я нікуди не потрапляла, то були думки їхати до Тунісу чи Єгипту. Але так сталося, що я приїхала на турнір на три дні раніше, зіграла wild card турнір і виграла його, а потім взяла титул. Отаким складним шляхом, але все вдалося. І так, я планую далі грати, тепер у мене буде рейтинг і простіше потраплятиму на турніри. - У вас є тренер, який допомагатиме з підготовкою до турнірів? - У мене є хороший тренер, він американець. У нього були дуже сильні студенти, і ми випадково познайомилися. Він переглянув мої матчі, як я граю, і запропонував допомогти. Поки що він працює зі мною безкоштовно, тому що він знає, що я не маю можливості йому платити. Але згодом, якщо будуть призові, то ми обов'язково обговорюватимемо це питання. - Як би ви описали свій теніс – це оборонний стиль чи атакуючий? Яким типам покриттів віддаєте перевагу? - Я б сказала, що я не маю певного стилю гри, я можу підлаштуватися під суперника. Звичайно, я більше хочу атакувати, ніж оборонятися, але залежить і від суперника, як я граю. Якщо говорити про типи покриттів, то останні п'ять років я грала на харді і, напевно, певною мірою звикла до нього. Але тренуюсь переважно на зеленому ґрунті, який дуже популярний у США. Чесно кажучи, вони навіть чимось схожі, це не настільки повільний ґрунт, як звичний червоний. Загалом можу грати на будь-якому покритті, але ще не пробувала на траві. Подивимося. - Не можу не спитати про те, як пройшов для вас останній рік після вторгнення Росії в Україну. Відомо, що ви з Нової Каховки, яка потрапила під тимчасову окупацію. Чи можете ви розповісти про те, як дізналися про початок повномасштабного вторгнення, і чи торкнулося те, що відбувається, ваших рідних в Україні? - Коли почалося повномасштабне вторгнення, я була в США, це був мій останній рік навчання. Сестра мені написала, що небо все червоне, вибухи. Спочатку моє рідне місто, Нова Каховка, це було не найкраще місце, де можна було знаходитися. Була паніка, було дуже страшно. Так, Нова Каховка одразу потрапила під окупацію і досі там перебуває. Мені пощастило і я змогла знайти молодшій сестрі університет в Америці, вона поїхала на рік раніше, ніж мала. Наразі вона грає за університет Гемптона (Віргінія). Я знаю їхнього тренера, і мені допомогли швидко оформити всі документи. Мама поїхала до Ірландії, бо вдома було зовсім небезпечно залишатися. Але багато родичів ще там, дуже небезпечно, дуже переживаємо, але що вдієш. - Наскільки я пам'ятаю, з вами у дитинстві працювала бабуся Ангеліни Калініної. Чи спілкуєтеся ви зараз з нею чи, можливо, з Ангеліною? - Так, це дійсно так. Тетяна Миколаївна, бабуся Ангеліни Калініної, вона зі мною працювала з п'яти до приблизно дванадцяти років. Дуже хороша тренерка, поставила мені всю техніку. З Ангеліною ми не сильно спілкувалися, вона вже подорожувала турнірами, я її тільки знала. Коли була дитиною, навіть одяг від Ангеліни отримувала, все, що вона з контрактів отримувала, вона нам віддавала, навіть смішно згадувати (сміється). З Тетяною Миколаївною ми досі спілкуємось, вона мені написала, привітала, побажала удачі. У нас з нею дуже теплі стосунки, і я дуже рада цьому.  - Коли ви у 16 років коли виграли дорослий чемпіонат України, не було зовсім жодних пропозицій про спонсорство чи якісь агенції? Чи, можливо, були якісь варіанти розвитку кар'єри через ФТУ? - Коли виграла дорослий чемпіонат України, насправді я не дуже добре вже пам'ятаю цей час, але сто відсотків не було жодних пропозицій щодо спонсорства чи якихось агентств. ФТУ теж особливо не допомагала і жодних пропозицій не надходило. Тому я не каталася сильно Європою, не могла дозволити собі за кордоном грати турніри. Ми навіть не хотіли переїжджати до Києва, щоби тренуватися з найкращими тренерами. Взагалі вважалося, що у Новій Каховці у нас хороша школа і плюс ціна у нас, звичайно, була іншою, порівняно зі столицею. - США дуже підтримують Україну у боротьбі з російським вторгненням. Якось позначилося те, що відбувається у нас, на якійсь додатковій підтримці чи допомозі з боку університету? - У США, особливо люди, які оточують українців, вони дуже з розумінням ставилися до того, що відбувається. Наприклад, якщо мені потрібно було здати якусь роботу чи тест, то професори допомагали чи давали додатковий час, щоб закінчити, бо всі розуміли, наскільки це важко. У нас в університеті були спеціальні українські збори, де ми виступали, розповідали про Україну та збирали гроші. Тут люди дуже хочуть допомогти, і мій тренер, і мої колеги по команді. Наприклад, на мої матчі приходили люди з українськими прапорами - все це було дуже приємно. Зараз друзі моєї родини створили тут фонд на сайті Go Fund Me, щоб допомогти зібрати мені 40 тисяч доларів на рік для поїздок на турніри. Вони знають мою історію, що я з України, і я ніколи не мала коштів для професійної кар'єри. Вони діляться цим зі своїми друзями, ті - зі своїми, і таким чином намагаються мені допомогти. - Розкажіть, яку спеціальність ви отримуєте в університеті та які найближчі плани щодо турнірів у вас є? - Моя спеціальність в університеті – спортивний менеджмент. Мені ця професія дуже сподобалася, тому що в ній поєднуються спорт та бізнес, що мені цікаво. Але поки що я не планую використовувати свою спеціальність, планую грати у теніс. Дивитимусь календар, дивитимуся, куди потрапляю, і нарешті гратиму про-турніри без wild card турнірів, тому що трохи вони втомлюють (сміється). Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! 💙💛 🔔 Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
То может все-таки Леси хватит уже мучится с этим теннисом ?