|
Головне / Український теніс / Інтерв'ю –
Вероніка Подрез: "У своїй грі орієнтуюся на стиль Роджера Федерера"Новини
18.11.24 22:00 "Ми зробили ставку на Завацьку і вона принесла результат". Капітан збірної України - про перемогу над Австрією в Кубку Біллі Джин Кінг
 16-річна українська тенісистка Вероніка Подрез минулого тижня виграла свій другий професійний титул, ставши чемпіонкою змагань ITF W25 у Шербур-ан-Котантен. Як і у випадку зі своїм дебютним титулом у Бельгії у серпні цього року, українка пройшла весь турнірний шлях, стартувавши з кваліфікації. На змаганнях у Франції вона обіграла тенісистку, яка стоїть майже у топ-200, при цьому сама посідала позицію в середині 10-ї сотні рейтингу WTA. Хто ж така Вероніка Подрез? Вона не має профілю на сайті Федерації тенісу України, вона практично не грала міжнародні юніорські турніри і про неї майже немає жодної інформації в соціальних мережах. Ми зателефонували Вероніці через два дні після перемоги в Шербур-ан-Котантен. На інтерв'ю разом із нею прийшов її тато Василь. Після короткого знайомства він почав розповідати історію своєї дочки. "Вероніка народилася у Новій Каховці, але, коли їй було п'ять років, ми всією родиною переїхали до Франції. Були обставини, які змусили нас залишити Україну та влаштуватися в новій країні. З того моменту ми в Україні не були", - розповідає батько. "У 2015 році я переніс інфаркт і мені практично рік нічого не можна було робити, нічим займатися. Поряд з нашим будинком, де ми жили, була стінка, де багато дітей ходили стукали м'ячем, грали в теніс. І ми почали потихеньку ходити з Веронікою пробувати, щоб вона постукала об стінку. Так усе й закрутилося поступово. При цьому я досі навіть не можу нормально перебити м'яч через сітку", - сміючись додає Василь Подрез. "Я завжди любив дивитися теніс", - продовжує батько Вероніки. "Дивлячись на те, як Вероніка "грає" зі стінкою, як грають інші дівчата поряд з нею, то мені здавалося, що у неї виходить нітрохи не гірше, а скоріше навіть краще, ніж у інших. Через пару місяців ми знайшли безкоштовні корти недалеко від нас і все літо разом з нею займалися самі, потім ми прийшли до клубу, щоб спробувати знайти групу для занять, але після тестування нас "убили" відповіддю, що у них навіть немає дітей такого рівня, щоб їй було цікаво тренуватися з ними. Наступний рік Вероніка займалася у групах з дітьми різного віку та рівня, а вже у дев'ять років виграла національний чемпіонат, після чого її перевели до більш старшої групи. Також українка стала брати участь у різних турнірах французької національної ліги та досить часто ставала переможницею. Цікаво, що за віком Вероніка ще може грати юніорські турніри Tennis Europe та ITF Juniors, але в її статистиці ви знайдете лише кілька таких змагань, а її дорослий рейтинг вже набагато вищий за юніорський. Рішення не грати юніорський тур пояснюється досить просто - "відсутність фінансової можливості". Вероніка розповіла, що після її дебютної перемоги на турнірі ITF W15 у Бельгії вона отримала вітальний лист від голови ФТУ Сергія Лагура і також з ними зв'язалася старша менеджерка федерації. Це був поки що єдиний контакт з українською тенісною федерацією. При цьому сам Василь Подрез зазначає, що вони ніколи до ФТУ з будь-якими проханнями про допомогу не зверталися.  "Нам ніхто і нічим не допомагає", - каже тато. "Все, на що ми їздимо турнірами, заробляє Вероніка на комерційних змаганнях тут у Франції. Все, що ми заробляємо на тенісі, відразу вкладаємо в подальший розвиток". Говорячи про свій теніс, Вероніка відразу згадує Роджера Федерера, який є її головним прикладом та кумиром. "Ми намагаємося більше працювати над атакуючим тенісом, щоб тримати суперницю під постійним тиском. Орієнтуюсь у цьому на стиль Федерера, правда, поки що без такого активного виходу до сітки", - сміючись, розповідає українка. "Намагаюся диктувати завжди умови та діяти на корті першим номером. У жіночому турі для мене поки що немає прикладів, і навіть люблю більше дивитися теніс, коли грають чоловіки". Вже чотири роки Вероніку дистанційно консультує тренер із України. Кілька разів на тиждень тато встановлює на корті триногу з камерою, і тренування відбувається в режимі онлайн. Так відбувається коригування техніки та награвання тактичних схем. Батько Вероніки розповідає, що зараз його дочка стала досить відомою у Франції і її часто запрошують на різні спаринги у великі клуби у Парижі, зокрема Ролан Гаррос. Незважаючи на великий інтерес до Вероніки, за словами тата, питання про зміну громадянства на даний момент не порушувалося. "Тут у Франції дуже не люблять, коли дитину тренують батьки. Можливо, якби мене не було, то з нею вже щось придумали б", - сміється Василь. "Якщо говорити серйозно, то була б така пропозиція два роки тому, коли ми були зовсім на нулі, то, можливо, ми б розглянули. Зараз я бачу, що вона перетворилася на гравця, і на даному етапі ми не хочемо від когось бути залежним. Ми нікуди не поспішаємо та йдемо своїм шляхом", - зазначає батько Вероніки. Незважаючи на свій юний вік, Вероніка Подрез уже зіграла на великих турнірах ITF, де на трибуни може приходити чимало глядачів. Українка каже, що їй це зовсім не заважає та не відволікає. "Я вже звикла до цього, і на мою гру глядачі не впливають. Звичайно, завжди приємно та легше грати, якщо трибуни тебе ще й підтримують", - каже Вероніка.  Наша розмова, яка проходить у досить живому та позитивному ключі, одразу стає набагато серйознішою, коли йдеться про війну в Україні. Незважаючи на те, що родина Василя Подреза не була в Україні з 2012 року, багато їхніх родичів щодня стикаються з реаліями воєнного часу. "Моя бабуся та тітка (сестра мами) зі своїми маленькими дітьми зараз в Одесі, останнім часом там було дуже непросто через часті обстріли", - розповідає Вероніка. "Наше місто, Нову Каховку, затопило, і мій дядько (брат тата) з сім'єю поїхав звідти до Дніпра. Він капітан і зараз перебуває на фронті на Донеччині". У Шербур-ан-Котантен Вероніка Подрез один із матчів провела проти росіянки Анни Чеканської. Після своєї перемоги вона проігнорувала суперницю, хоча та чекала на неї біля сітки для традиційного рукостискання. "Рішення не тиснути руку - це насамперед знак солідарності з усіма українськими спортсменами", - із очевидним хвилюванням каже Вероніка. "Багато українських спортсменів загинули через війну, тому ми для себе вирішили, що хоча б таким чином зможемо проявити з ними солідарність". "Знаєте, ми спілкуємося тут з росіянами та білорусами, але з тими, хто очевидно підтримує Україну та однозначно висловлює свою позицію проти путіна. Тут є різні люди, є й ті, хто на нас, українців, дивиться зверху вниз - таких ми обходимо стороною", - додає тато Вероніки. Говорячи про плани на новий сезон, Вероніка розповідає, що вони продовжать грати турніри, які знаходяться відносно недалеко від них. "Зараз ми хочемо більше попрацювати над технікою, ми трохи її міняємо. Потрібно фізично зміцніти. Тож ми дивимося насамперед на це", - каже Василь Подрез.  "В ідеальній ситуації у наших далеких планах - це спробувати потрапити до кваліфікації US Open наступного року", - обережно каже Василь Подрез. "Але ми не давимо на себе такими думками і рухатимемося вперед дуже поступово. Мені взагалі не можна нервувати через моє здоров'я, але якщо вже пішли вперед, назад дороги немає", - сміючись, додає він. Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! 💙💛 🔔 Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: btu.org.ua |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
То может все-таки Леси хватит уже мучится с этим теннисом ?