|
Світовий теніс / ATP –
Яннік Сіннер: "Тиск у тенісі? Не знати, чи прилетить ракета у твій дім через 5 годин чи 5 днів, – це тиск"Новини
24.11.25 08:50 Олександра Олійникова: "Цей титул для мого батька, який зараз у ЗСУ, - він вірив, що я увійду в топ-100, коли ніхто більше не вірив"
 - Чи відчуваєте ви на своїх плечах цей тиск? - Навпаки: мені подобається грати, коли є тиск. - Це дійсно привілей, як і казала колись Біллі Джин Кінг? - Так, тому що не всі можуть його відчути. Приємно бути частиною маленької групи гравців, яким доводиться справлятись з таким тиском. - А як із емоційною складовою? На кого ви можете покластись? - У мене звичайна сім'я, в тому сенсі, що кожен займається своєю справою. Коли я дзвоню батькам, вони навіть не завжди одразу відповідають, якщо зайняті. Коли я був дитиною, тато міг прокидатись о 7 ранку, ніколи не було відомо, о котрій він повернеться, бо він був кухарем у ресторані і не мав чіткого графіку. Мама допомагала бабусі з дідусем прибирати, потім була офіціанткою. Коли я приходив зі школи, батьків не було вдома. Я йшов до дідуся з бабусею, щоб пообідати і зробити домашнє завдання. Марк, мій брат, найчесніша і найбільш справжня людина, яку я знаю. Коли в мене негаразди, я звертаюся до нього. І неважливо, що я не чув від нього нічого кілька днів. Можливо, я більше спілкуюсь із друзями, ніж з Марком, але він знає мене, і у нього завжди знайдеться потрібне слово. У нас була спільна кімната, ми росли разом. Найближчі друзі - це друзі зі школи, а не ті, які з'явилися зараз, коли я став топ-гравцем. Їм байдуже, виграю я чи програю. Вони дзвонять мені і перше запитання: як справи? Це те, що дає мені впевненість і силу. Я говорю про реальне життя: мій тиск не йде ні в яке порівняння з тиском хірурга, з тиском годувальника, який повинен принести вечерю на стіл. Це тиск: не знати, чи прилетить ракета в твій дім через п'ять годин, чи через п'ять днів. Гра в теніс - це те, чим можна пишатися. Це робить мене щасливою людиною, але мати при цьому якісь сумніви - це нормально. - Які саме сумніви? - Після тренування я запитую себе: чи достатньо я зробив? Чи міг би я докласти більше зусиль? Це моя робота, вона мені не байдужа. Деякі люди думають, що вони працюють занадто багато, я завжди думаю, що я працював недостатньо. Такий у мене менталітет. Навіть коли я приходжу ввечері втомлений, я себе про це запитую. - Що змушує вас сміятися? - Ідеальний момент - це коли ми з друзями сидимо за столом і говоримо про всякі дурниці. Ми говоримо, говоримо, говоримо. І сміємося. Пам'ятаєте, як у школі ви кидалися паперовими кульками? Ми робимо це тут, як п'ятирічні діти. Мені подобаються прості речі. - А що змушує плакати? - Коли дідусь помер у січні, я повертався з Австралії. Я приземлився в Мілані о 6 ранку, дідусь помер о 4 ранку. Я зустрів батька в аеропорту: він поводився тихо, але я одразу зрозумів, що щось не так. Він розповів мені по дорозі, а я промовчав. Батьки навіть не знали цього, але потім, наодинці в спальні, я пустив трохи сліз. Це нормально. Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! 💙💛 🔔 Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: corriere.it |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Молодець! Давай Саня далі.