|
Світовий теніс / ATP –
Дамір Джумхур: "Три роки тому я ледь не помер. Тепер я можу робити те, що люблю"Новини
24.11.25 08:50 Олександра Олійникова: "Цей титул для мого батька, який зараз у ЗСУ, - він вірив, що я увійду в топ-100, коли ніхто більше не вірив"
 Колишня 23-тя ракетка світу Дамір Джумхур з Боснії і Герцеговини в есе для сайту АТР розповів про свою боротьбу з гострим панкреатитом. "Період після Ролан Гаррос у 2022 році, мабуть, був найгіршим моментом мого життя. Якби я не був молодим і загалом здоровим, не знаю, чи вдалося б мені вижити. Все почалося після того, коли я програв матч першого кола кваліфікації Фернандо Вердаско в Парижі. У мене з’явився сильний біль у шлунку, і після консультації з лікарем я вирушив до лікарні. Там мені поставили діагноз "гострий панкреатит" і швидко перевели у відділення інтенсивної терапії, де я провів шість днів. Дні були довгими, особливо на початку. Біль просто вбивав мене, і я не міг спати, якщо мені не давали сильні знеболювальні. Ночі були надзвичайно довгими, і здавалося, що час взагалі не рухається. Лікарі так і не з’ясували, як я захворів на це. На жаль, вона з’явилася раптово. Таке можливо, але шанси дуже малі для людини, яка здорова, не харчується дуже погано і не зловживає алкоголем. Свій 30-й День народження я провів у французькій лікарні без сім’ї, і теніс був останнім, про що я думав. Мій син Лука народився у жовтні за рік до цього, тож замість того, щоб насолоджуватися життям із ним, я лежав у лікарняному ліжку в іншій країні, не знаючи, що мене чекає. Я попросив перевести мене до Белграда, бо ми знайшли дуже хорошого лікаря, про якого чули багато позитивних відгуків, і я також хотів бути ближче до родини. Лікарі в Парижі були проти, адже казали, що я не у формі, щоб кудись їхати. Я не розумів, наскільки серйозною була моя ситуація. Ці лікарі врятували мені життя і я не можу переоцінити їх заслуги. Але в ті важкі моменти в голові крутиться багато думок, і ти відчайдушно прагнеш бути з тими, кого любиш. Найсильнішим відчуттям було бажання бути вдома. Мене перевели до Белграда, де я пробув у лікарні ще 2,5 тижні. Але я все ж пережив один із найкращих моментів у житті – зустріч із сином. Коли мене вивели з реанімації, дозволили відвідування. Найщасливіший момент мого життя був, коли народився Лука, а другий – коли я побачився з ним в тій лікарні.  Це був важкий час, але усвідомлення, що ти живеш заради когось, змінює все. Діти – це щось особливе, вони дають енергію, якої ніхто інший не дасть. Одна з причин, чому я досі змагаюся, – це те, що є хтось, за кого я боротимусь і про кого думаю завжди, навіть коли його немає зі мною на турнірах. Він завжди у моїх думках, і це найкраще, що ти можеш мати. Після більш ніж 20 днів мене виписали з лікарні, і почалося відновлення. Для лікарів я відновлювався досить швидко. Але для мене це було дуже повільно. Я схуд на 11 кг і, коли вийшов з лікарні, важив лише 55 кг. Я тоді не думав про теніс і не знав, як повернуся. Я навіть не був упевнений, чи повернуся взагалі. Тенісисти звикли постійно думати про гру і результати, але я просто був щасливий, що живий. Коли я почав почуватися краще та набрав трохи ваги, у мене з’явилася думка, що було б добре знову тренуватись і змагатись. Це просто в моїй крові: я люблю змагатись і робити все, щоб перемогти. У серпні того року я опустився на 243-ю сходинку в рейтингу, але головне, що я знову був на корті. Так почалася подорож, яку я називаю роками повернення, коли я робив усе, щоб знову досягти свого рівня. У 2018 році я був 23-м у світі. Повернення хоча б у топ-100 здавалось нереальним, і я не міг уявити, що знову піднімусь кудись близько до топу. Але рік тому я знову увійшов у топ-100, а зараз наближаюся до Топ-50, що чудово. Я граю у хороший теніс, добре почуваюся у своїй грі та фізично чудово почуваюся на корті. 20 років тому, якби хтось мав проблеми, які були у мене в 30, він, ймовірно, одразу завершив би кар’єру. Тоді гравці завершували виступи у 31-32 роки навіть будучи здоровими. Але теніс сильно змінився, і зараз зірки змагаються у 38, 39, навіть 40 років. Це неймовірно бачити, як Новак Джокович, Гаель Монфіс і Стен Вавринка грають на такому високому рівні в такому віці. Це мотивує мене, 33-річного, і дає надію, що я можу продовжувати. Я досі не вважаю себе старим за тенісними мірками. Раніше цього сезону я дійшов до третього кола на Ролан Гаррос і виграв сет у майбутнього чемпіона Карлоса Алькараса в матчі вечірньої сесії. Це неймовірний спогад для мене, один із найулюбленіших у тенісі. На корті імені Філіппа Шатріє була чи не найкраща атмосфера, у якій я коли-небудь грав, і коли я виграв третій сет, трибуни шаленіли. Я програв матч, але відчував особливі емоції, граючи на такій легендарній арені проти одного з найкращих гравців світу, який, ймовірно, стане одним із найкращих в історії. У нього є план А, Б, В, Г і, мабуть, вся абетка планів, які він може зіграти. Він один із найшвидших гравців і має стільки варіацій у грі, які може виконати на найвищому рівні.  У 2018 році я програв з матчболів проти Александера Звєрєва на Ролан Гаррос. Наступного року я впав і зламав плече там. У 2022 році ви знаєте, що сталося. Тож було приємно знову створити щасливий спогад у Парижі. Тепер у мене є шанс вдруге цього року зіграти з Алькарасом у Цинциннаті. Я спробую показати свій найкращий теніс і знайти гру, яка допомагала мені брати гейми в матчі з ним кілька місяців тому. Побачимо, що буде. Найважливіше, що я взагалі тут. Коли я страждав від проблем зі шлунком, я не думав про теніс. А тепер я знову можу грати на найбільших турнірах проти найсильніших суперників. Три роки тому я ледь не помер. Тепер я можу робити те, що люблю". Джерело: www.atptour.com |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Молодець! Давай Саня далі.