Новини
24.11.25 08:50 Олександра Олійникова: "Цей титул для мого батька, який зараз у ЗСУ, - він вірив, що я увійду в топ-100, коли ніхто більше не вірив"
 - У 2023-му, коли ви виграли перший із двох титулів на Вімблдоні, ви говорили, що не може бути зміни епохи, поки Рафа Надаль і Новак Джокович продовжують грати. Ви і Яннік Сіннер виграли останні вісім «мейджорів». Уже відбувається зміна ери і настає ера Алькараса і Сіннера? - Ну, Джокович усе ще грає. Минають роки, але він усе ще в Турі. Новак четвертий у світі і зіграв півфінали на всіх турнірах Grand Slam. Він має і необхідний рівень, і мотивацію, і фізичні можливості, щоб продовжувати боротися і бути на найвищому рівні. Дійсно, останніми роками і Яник, і я були найуспішнішими, поряд з іншими гравцями. Але нас двох можна назвати лідерами. Можливо, ми дійсно переходимо в нову еру. - Французький екстенісист Ніколя Маю вважає, що Сіннер одержимий вами. Що ви думаєте? - Думаю, ми обидва одержимі один одним. За останні два роки Яннік програв трохи матчів, але більшість - саме мені. Яннік має думати й аналізувати, що йому потрібно покращити, щоб нарешті перемогти суперника, якого йому не вдається перемагати частіше. Це логічно і нормально. Я, звісно, програвав більшій кількості гравців, ніж він, але моя думка така сама: я маю працювати, покращуватися і робити все, щоб наступного разу, коли ми зустрінемося, бути набагато кращим тенісистом. - Коли востаннє ви плакали через теніс? - У Маямі. Так, це було на турнірі в Маямі. - У вашій команді є психолог Ісабель Балагер. Ви багато з нею спілкуєтеся? Про що говорите? - З кожним разом ми говоримо все менше і менше. Це така динаміка: мої тренери багато спілкуються з нею, щоб давати їй інформацію, а вона вже передає те, що потрібно мені на корті. Я розмовляю з нею тоді, коли відчуваю потребу виговоритися, коли треба комусь відкритися. На щастя, після Маямі в мене не було такої потреби - все йшло дуже добре. І на корті, і поза ним я почувався чудово. - Який перший спогад про Кубок Девіса спадає вам на думку? - Єдиний раз, коли я спостерігав за Кубком Девіса наживо як глядач, було у Валенсії. Це був матч Іспанія - Німеччина. Це єдиний раз, коли я був глядачем. Я дивився історичний матч Давида Феррера проти Філіпа Кольшрайбера. Це був неймовірний момент. - На стінах академії Ферерро висять фото тренера у фіналі 2000 року, коли він приніс Іспанії титул перемогою над Ллейтоном Г'юїттом. Чи багато Ферреро розповідав вам про те, що пережив тоді? - Так, іноді він згадував ці емоції і те, що було за лаштунками цього моменту. Він завжди каже, що це був момент, який, ймовірно, змінив усе. - Поразка торік у Малазі в матчі, який став офіційним прощанням для Рафаеля Надаля, - це один із найсумніших днів вашої кар'єри?. - Тоді було дуже важко і сумно. Я виграв свою одиночну зустріч, але потім грав у парі, і я відчував відповідальність за те, що ми не змогли пройти далі. Це був дуже важкий момент. Але поразка в парі з ним на Олімпійських іграх у Парижі була ще болючішою. - Отже, ви вважаєте, що саме поразка на Олімпіаді була одним із найсумніших моментів? - Так, без жодних сумнівів. Після того матчу я був дуже пригнічений.  - Ви вже виграли шість титулів Grand Slam у 22 роки. Чи можна вже вас прирівнювати до гравців із «Великої Трійки?» - Ні, навіть і близько. Я взагалі не поруч із ними. - Ви одна з найвідоміших спортивних фігур сучасності. Що найкраще і найгірше у славі? - Найкраще те, що перед тобою відкриваються двері: знайомства з кумирами і легендами, з дуже важливими людьми, поїздки в місця, куди ти ніколи б не потрапив. Але найгірше те, що ти не можеш бути настільки спокійним, як хотів би. Я дуже проста і відкрита людина. Для мене прогулянка - це щось абсолютно природне і звичайне. Але я не можу цього зробити, щоб мене ніхто не зупинив і не впізнав, щоб я не відчував на собі погляди. Це найгірше у славі та популярності. - Ви давно працюєте з Nike над персональною лінійкою одягу. Чи побачимо ми її в наступному сезоні? - Ми працюємо над цим. Думаємо, як усе зробити й реалізувати. Але я впевнений, що наступного року щось має бути. - Цього літа ви були серед присутніх на церемонії прощання Рафаеля Надаля з тенісом на Ролан Гаррос. Що ви відчували в той момент? Чи було відчуття мурашок по шкірі?. - Так, звичайно, у мене були мурашки, тому що це був дуже емоційний і дуже красивий момент, на який він заслужив. З Роджером, Новаком і Енді. Відео, атмосфера, слова гравців, табличка - прощання було чудовим. - Хотіли б ви і собі подібну церемонію? - Звичайно, хотів би. Тому що це означатиме, що я заслужив це всією своєю кар'єрою. Кожен отримує те, на що заслуговує. Рафа отримав саме це. - Тоні Надаль каже, що в тенісі потрібно змінювати правила, щоб по м'ячу не били так сильно. Як варіант, він пропонує зменшити розмір ракеток. Ви підтримуєте цю ідею? - Це було б кроком назад. Теніс починався з дерев'яних ракеток, потім були металеві, алюмінієві, а тепер інші, які дозволяють більше накручувати м'яч. Раніше гра була більш плоскою: з різаними ударами і не такою швидкістю. З роками швидкість зростала. За часів Рафи - вже значно більше, а тепер ще більше. Ми не можемо йти проти еволюції. Ми маємо бути фізично готовими до тієї швидкості, з якою зараз грають. Я б сказав, що ні, не підтримую. - Ваш успіх почався дуже рано. Ви також стали наймолодшим гравцем, який отримав статус першої ракетки світу. Плануєте грати до 38 років, як Рафа і Новак?. - Ні, поки що я себе не бачу гравцем у такому віці. Я вважаю за краще рухатися рік за роком і дивитися, на що здатне моє тіло. І, головне: чи буде в мене мотивація і бажання. Я не думаю про те, чи дограю я до 33 або 38 років. Я просто дбатиму про себе, щоб моя кар'єра була максимально довгою. Джерело: marca.com |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Молодець! Давай Саня далі.