|
Світовий теніс / Australian Open –
Новак Джокович: "Сумно, що тобі буквально ніде сховатися і виплеснути емоції - іноді мені здається, що далі будуть камери в душі"Новини Питання про те, що у гравців на Australian Open практично немає приватності, піднялося після того, як в соцмережах завірусилося відео з Коко Гауфф, яка після поразки від Еліни Світоліної люто розбила ракетку в підтрибунному приміщенні. Сама американка сказала, що просто намагалася сховатися і виплеснути свої емоції так, щоб цього ніхто не бачив, і що такі моменти не повинні транслюватися в ефір. Коко Гауфф підтримала Іга Швьонтек, яка порівняла тенісистів з тваринами в зоопарку, і зазначила, що у гравців має бути особистий простір на турнірах. Після матчу з Лоренцо Музетті журналісти поцікавилися позицією з цього питання Новака Джоковича, зазначивши, що він піднімав це питання ще багато років тому. - Новак, кілька тенісисток останніми днями говорили про своє невдоволення камерами за лаштунками турніру - в коридорах, закритих зонах, де вони відчувають себе вразливими. Ви ще сім років тому називали це «світом Великого брата». Як ви ставитеся до того, що турніри все більше перетворюються на реаліті-шоу? І чи є шанс, що думка гравців взагалі буде почута? - Так, я бачив, що сталося з Коко після її матчу. Я їй співчуваю. Я знаю, як це - ламати ракетку, бути розчарованим після поганого матчу. Я сам через це проходив. Звичайно, я з нею згоден. Сумно, що тобі буквально ніде сховатися і спокійно виплеснути емоції - злість, розчарування - так, щоб це не потрапило в об'єктив камери. Але ми живемо в епоху, коли контент - це все. Це більш глибока дискусія. Мені складно уявити, що тренд піде в зворотний бік, що камер стане менше. Швидше навпаки - їх буде ще більше. Іноді мені здається, що наступний крок - камери в душі (посміхається). Я проти цього. Я вважаю, що повинна бути межа, особистий простір. Але з комерційної точки зору завжди є попит: як гравці розминаються, що говорять тренерам, як відновлюються, як приїжджають на арену, йдуть по коридорах. Я давно в турі і пам'ятаю часи, коли камер було набагато менше. Цей перехід - до відчуття, що за тобою постійно хтось спостерігає - він реально лякає. Іноді тобі просто хочеться побути собою, розслабитися, зробити щось, що ти не хочеш виставляти на публіку. Але, чесно кажучи, я не бачу, щоб цей процес можна було повернути назад. Схоже, нам просто доведеться це прийняти. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
