|
Головне / Український теніс / Інтерв'ю –
Дарья Лопатецька: "Страх – найбільша перешкода на шляху відновлення після операції"Новини Практично весь попередній сезон Дарья Лопатецька пропустила через проблеми зі здоров'ям. У травні українська тенісистка отримала серйозну травму, після чого відбувалось тривале відновлення. Зараз Дарья поступово повертається до виступів і активного тренувального процесу. Як 17-річна спортсменка набирає в форму і коли ми знову побачимо її на корті, читайте в інтерв'ю для «Великий теніс України». - У травні минулого року тобі було поставлено діагноз «розрив латерального меніска». Минуло вже досить часу з того моменту, ти повернулася до виступів. Як справи з коліном зараз? - Навіть сьогодні я проходжу спеціальну терапію. Чим тільки не займалася і де я тільки не була за останні півтора року. Були навіть уколи плазми в коліно, коли кров вкачують прямо в суглоб. Це дуже неприємно. Але коли у тебе є мета, ти терпиш будь-який біль. Зараз я більше уваги приділяю реабілітації, тренувань із ЗФП. У теніс граю близько години в день. Абсолютно спокійно. Зараз я дійсно насолоджуюся грою в теніс і ставлюся до цього, як до чогось дуже особливого. - Озираючись назад, можна говорити про те, що ця травма мала накопичувальний характер? - Ми досі намагаємося розібратися і консультуємося з лікарями. Але, судячи з усього, ні. За кілька днів до змагань в Римі мені зробили МРТ. Нічого серйозного не виявили й дозволили грати. А потім все сталося в один момент в моєму першому ж матчі. На жаль, у мене такий характер - до останнього буду мовчати й грати, зроблю все, щоб виграти. Моя порада - завжди говоріть своїй команді навіть про найменший біль. Це обов'язково треба враховувати й на тренуваннях, і на турнірах. - Ти перенесла операцію на коліні й досить-таки непросту реабілітацію. Як психологічно справлялася з цим? - На жаль, на момент травми я була в дуже хорошій формі. Через тиждень повинна була грати на своєму першому турнірі WTA, потрапляла у кваліфікацію Roland Garros. Було дуже прикро. Протягом двох з половиною місяців в клініці, яка, до речі, в основному призначалася для футболістів, на всіх телевізорах показували теніс - Roland Garros і Wimbledon. Звичайно, мені було важко, але це стало додатковою мотивацією для мене - наступного року я зобов'язана з'явитися на цих турнірах. Природно, було дуже страшно перед операцією. Але на той момент мою голову заповнювала одна думка - це необхідно для повернення на корт, для того, щоб припинився біль. Заради цього я готова йти на будь-які ризики. Ще страх - найбільша перешкода на шляху відновлення після операції, оскільки спочатку ти боїшся робити будь-які рухи. Більш того, у мене і зараз трапляються невеликі запалення - на Australian Open, на турнірі в Ірпені було подібне. Ти йдеш до лікаря, робиш МРТ та УЗД і сподіваєшся, що нічого серйозного не знайдуть. Потім все одно випадаєш на 3-4 тижні з робочого процесу. У такі моменти важливо налаштуватися. Так, була травма. Так, тепер це твоє слабке місце. Але потрібно не впадати у відчай, а приділяти цій травмі в рази більше часу, піклуватися про себе. - Наскільки знаю, то і фізично тобі було непросто після хірургічного втручання... - Так, у мене були неймовірні болі. Дуже важко відходила після наркозу. Чесно сказати, я навіть не пам'ятаю свій перший тиждень після операції - відновлювала її по відео, які записувала на телефон. Особливо тоді не розуміла, що роблю. Часто бувало, що і сміялася, і плакала одночасно. Найболючіші відчуття були, коли я почала розробляти коліно. Просто пекло. Нога ж понад два тижні була в зафіксованому положенні. Я робила різні вправи, активно закачувала чотириглавий м'яз стегна. Взагалі під час реабілітації я проводила в клініці по 6-7 годин. Весь день, по суті, був завантажений. - Як швидко ти почала ходити після операції? - Спочатку я довго пересувалася на милицях. Причому ввечері мене прооперували, а вже вранці дали милиці в руки й почали вчити ходити заново. Через місяць після операції я стала ходити. Звичайно, весь процес реабілітації відбувався під наглядом фізіотерапевта. Дуже непросто було перебороти страх знову навантажувати ногу. Була така ситуація: я йшла по прямій з однією милицею до фізіо; в якийсь момент він вихопив його в мене з руки й викинув у вікно, сказавши: «Іди». Було дуже страшно. Ви б тільки бачили моє обличчя в той момент! Але я намагалася йти без допоміжних засобів. - Наскільки важко було повертатися до виступів і тренувань? - До повноцінних тренувань я повернулася через 4-5 місяців, а моїм першим турніром став виступ в Гонконзі (в грудні 2019 го року - прим.), Після чого я полетіла до Австралії. Але нічим хорошим це не закінчилося. - Від Австралії, як мені здалося, у тебе було в рази більше очікувань в цьому сезоні... - На Australian Open було безліч факторів, які вплинули на негативний результат (Дарья зупинилася у другому колі кваліфікації - прим.). Я дуже багато хвилювалася. Зараз усвідомлюю, що ніяке тренувальне навантаження і близько не нагадує те, що відбувається під час матчу. Думаю, це був ключовий фактор в тому, що коліно погано відреагувало. Я добре відіграла перший матч. Мені здається, другий я могла б зіграти набагато краще, якби не турбувало коліно. Під час другої гри, мабуть, вже було дуже погано, але через сильний адреналін я не відчувала болю. Пізніше я зрозуміла, що однозначно зі мною щось не те. Природно, відразу звернулася за допомогою до лікарів. І мені сказали, що потрібно зробити перерву, зменшити навантаження. - У будь-якому випадку, зараз ти виграла додатковий час для відновлення через пандемію COVID-19. Як сприйняла цю новину? - Було дуже сумно. У день, коли я повинна була вже відлітати на змагання, ввели карантин. Ми швидко все скасували, здали квитки й повернулися до Харкова - на останньому поїзді, як раз перед зупинкою залізничного сполучення. За 2,5 місяці ми з сестрою тільки два рази виїхали в супермаркет. Зазвичай закуповували дуже багато продуктів, щоб в результаті з'їсти їх за один день (сміється). У мами ще є спеціальна лампа, яка дезінфікувала поверхні. Ми спочатку мили з милом всі продукти, а потім клали під лампу. Все було стерильно. У магазин навіть їздили й ховали руки за спиною (сміється). Використовували маски, рукавички. Все максимально акуратно. Завдяки мамі, на щастя, поки врятувалися від вірусу. - Зараз поступово організатори турнірів запускають змагальний сезон. Думаю, ти знаєш, що змагання проводив і Новак Джокович. Але вони закінчилися не кращим чином - Новак і кілька інших тенісистів заразилися коронавірусів. На твій погляд, наскільки доцільно взагалі зараз проводити турніри? - Впевнена, що Новак та інші організатори турнірів хотіли тільки допомогти гравцям, оскільки фінансова ситуація для всіх тенісистів дуже важка. Не хочу засуджувати організаторів - дуже важко провести всі так, щоб ніхто не заразився. Це практично неможливо. Наприклад, соціальне дистанціювання. Так, його необхідно зберігати. Але як цього дотримуватися під час інтерв'ю, будь-яких зустрічей і спільної вечері? Людина могла просто піти в супермаркет, заразитися, а потім він з'явився з іншими гравцями на одній території, грав з ними одним м'ячем - і все. Усі, хто грав, хто організовував, хотіли зробити все якнайкраще. Але на практиці це вийшло не дуже успішно. Проте ми всі тепер знаємо і не буде продовжувати це робити. Всі будуть обачними. Слава Богу, всі одужали. Спортсмени - дуже сильні люди. - Як ситуація з участю в турнірах йде у тебе? Скоро повернешся на корт? - Поки мій основний пріоритет - плавно вийти з реабілітації. Тренуватися, починати грати на рахунок. З початку червня я почала працювати з новим фізіо - для цього я перебралася до Києва. Сподіваюся, що світ якомога швидше переможе пандемію, і у нас буде можливість повернутися до турнірів, якомога раніше (Дарина вже заявилася на турнір серії WTA 125К в Празі, який стартує 29-го серпня - прим.).
бесіду вела Катерина Годунова Джерело: btu.org.ua Фото: ФТУ. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
І на додачу - хай і не блискуча, але ПЕРЕМОГА над вищою за рейтингом суперницею!
Не тільки словом, а й ділом! Знай наших!
Слава Україні!