|
Головне / Український теніс –
Сергій Стаховський: "Переді мною став вибір - або допомагати і захищати свою країну або залишитися без неї"Новини 24 лютого війська Російської Федерації за підтримки Білорусі віроломно вторглися на територію України з метою її окупації. - Сергію, ви закінчили з тенісом і поїхали до Києва для того, щоб вступити до лав оборони міста. Наскільки складним було це рішення, як довго його приймали? - Якщо бути максимально чесним, я закінчив цьогорічну кар'єру в Австралії. Я не активний гравець. Через це, в рамках спорту, це рішення було легшим. Але щодо прийняття рішення, це було зовсім не легко. У мене три дитини та дружина, яку я дуже сильно люблю. Тому повірте, це було зовсім не легке рішення. За кілька днів до того, як почалася війна, всі ми розуміли, що йде тиск, і все не просто. Але ніколи, за жодних обставин, ніхто з нас не думав, що таке трапиться. Що одна країна нападе на іншу, вільну та суверенну країну. Вони називають це якимось придушенням фашистів, чи як вони про нас кажуть? Це абсолютне безумство, що таке може статися у 21 столітті. Переді мною став вибір - або допомагати та захищати свою країну або залишитися без неї. - Будь ласка, розкажи нам, як ти прийняв таке рішення і як зміг розповісти це своїй дружині та дітям? - Я не можу розповісти, як це відбувалося. Я, якщо чесно, досі не знаю, як моя дружина зможе мені пробачити. Але найжахливіше почуття було, коли наймолодший син, якому три роки, коли я стояв у дверях, запитав мене, куди я йду. Я сказав, що незабаром повернуся. Це було найскладніше. Я майже не спав із початку війни. Так, це дуже складно емоційно і так, це по-іншому, але зараз я в якомусь сенсі заспокоївся, бо побачив людей, їхню енергію. Я бачу, що тут дуже гарна самоорганізація. Територіальна оборона, люди будують блокпости, захаращують проходи, беруть мисливські рушниці та всі вони хочуть перемоги. Щодо перетину кордонів, для людей, які намагаються потрапити у безпечне місце, переважно жінок та дітей, мені здається треба спростити в'їзд у найближчі країни. Люди стоять по два дні на холоді тільки для того, щоб бути в безпеці, я думаю, спрощення було б великим полегшенням. Я поки що не бачив танків, але я чув дуже близько вибухи та авіаційне бомбардування. Російського солдата я ще, на жаль, чи, на щастя, не бачив. Не впевнений, чи хотів би я побачити їх, але наскільки я бачу в цілому по країні, на блокпостах готові їх зустріти. Для нас проблема в тому, що наше небо не закрите від атак з повітря і наші міста досі зазнають потужних артилерійських обстрілів. На землі їхні війська не мотивовані вести війну з українцями, тому що ми охороняємо свою землю і нам є за що вмирати, ми дуже мотивовані. Вони припускали, що їх зустрінуть хлібом із сіллю, але жодна людина їм тут не задоволена. Сьогодні з важкої зброї обстріляли Харків, вони знищили безліч будівель, не можу уявити, скільки там було людей. Це сталося за дві хвилини. Це шаленство, що відбувається". Джерело: rsn.net.au |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
