|
Головне / Український теніс / Інтерв'ю –
Українська тенісистка Даяна Ястремська в емоційному інтерв'ю порталу BTU розповіла про свій виступ на Ролан Гаррос, важливість підтримки вболівальників, складний період у житті та головну мотивацію на кортіДаяна Ястремська: "Я багато працюю над собою не тільки на корті, а й поза ним, і зробила досить серйозні зміни у своєму житті за пріоритетами" Про успішну кваліфікацію та перші перемоги на кортах Ролан Гаррос - Знаєте, Ролан Гаррос завжди був цікавим для мене. Завжди ось якось тут дивно все складалося. Одного разу я програла в першому колі Карлі Суарес Наварро, коли я грала відразу ж після того, як виграла титул у Страсбурзі. Я приїхала пізно ввечері, а мене поставили грати наступного дня в обід. Я була дуже втомлена і все було тоді в якомусь поспіху. Іншого року я програла Дар'ї Гавриловій. Того дня моїй мамі робили операцію на оці - це було пов'язано з тією історією в Австралії, коли в неї пляшка в руці вибухнула, і в неї були проблеми з оком. Для мене Ролан Гаррос навіть у юніорів був не дуже вдалим. Напевно, я грала його один раз і в мене тоді трапилася травма спини. Тому я дуже рада, що змогла тут перебороти цей ланцюжок програних матчів (сміється). Нехай навіть це поки що в кваліфікації, але я вважаю що це практично окремий турнір. Тут дуже непрості матчі, сильні та мотивовані суперниці. Всі мої матчі тут були досить непростими, але це додатковий досвід і можливість прибитися до турнірних кортів, до атмосфери. Якщо вже мені довелося грати кваліфікацію, значить, на це були свої причини, значить, так повинно було бути. Я там, де я маю бути, і все трапляється так, як має траплятися. Це життя, тому я рухаюся далі, прагну стати кращою і, звісно, у мене є певні цілі. Не хочу говорити, що я хочу повернутися в топ-20, виграти Grand Slam або ще щось. Ні, моя мета - це вдосконалювати себе, свою гру. І як Бог дасть, так і буде. Про майбутній матч першого кола проти Донни Векич - Знаєте, коли я грала кваліфікацію, то не дивилася всю свою сітку повністю. Просто грала матч за матчем. Коли з'явилася основа, то я подивилася, на кого виходять кваліфаєри, і в мене не було такого, що з цими гравцями я б хотіла зіграти, а з цими - не хочу грати. Я зараз на такій позиції і так міркую, що з ким би я не грала - це буде гарний матч, у якому я муситиму працювати, у якому дуже багато чого залежатиме конкретно від мене, від мого настрою. Тому будь-який гравець, з ким би я не грала, я б налаштовувалася однаково. Тож не можу сказати, хороший це жереб чи ні, я про це зараз навіть не думаю. Є матч, є суперник, і я продовжуватиму налаштовуватися, продовжуватиму грати і подивимося, як все складеться. Я сподіваюся, точніше не сподіваюся, а просто буду робити все, що від мене залежить. Буду продовжувати намагатися тримати себе в руках, контролювати свої емоції і продовжувати працювати матч за матчем. З Донною Векич ми грали багато разів і більшість матчів я виграла на харді, а останній програла на траві [тенісистки зіграли одна з одною чотири матчі, Даяна лідирує 3-1, - прим. BTU]. Але той матч на траві я не беру до уваги, тому що в той день у мене були певні обставини в особистому сімейному житті так би мовити, які дуже сильно мене вибили з колії. Я обов'язково перегляну, як ми грали раніше і буду налаштовуватися на перемогу. >>> Підписуйтесь на наш тенісний Telegram, щоб першим отримувати інформацію про головні тенісні події Про м'ячі Wilson Roland Garros, якими грають у Парижі - Я можу сказати, що я не помічала, щоб вони були важкі або повільні. Для мене в принципі нормальні м'ячі і я не відчуваю якоїсь там величезної різниці з м'ячами, які були на турнірах до цього. Просто навіть якщо є якісь трошки моменти, то завжди можна під них підлаштуватися, так би мовити. Про свої результати цього року та складнощі повернутися на колишні позиції - Перший час було важко грати, коли ти розуміла, що ти була в топ-20, а тепер тобі доводиться грати кваліфікації на турнірах. Так було важко, був тиск, тут не буду сперечатися. Це як ніби ти оновлюєшся і починаєш все заново. Але зараз я, можна сказати, до цього звикла, я відключилася, навіть змусила себе відключитися від рейтингу. Намагаюся концентруватися більше просто на грі, на поліпшенні своєї гри. Зрозуміло, що не завжди виходить так, як хотілося б, але я продовжую працювати. Я багато працюю над собою і не тільки на корті, а й поза кортом. Можна сказати, що я зробила досить серйозні зміни у своєму житті за пріоритетами. Знову ж таки повторюся, було багато різних подій у житті, які вплинули на мій теніс, тому що гра - це не тільки те, що відбувається на корті, це ще й життя поза кортом, і дуже багато чого на це впливає на цей момент. Я намагаюся просто працювати над собою, працювати на корті, намагаюся абстрагуватися від усього, що відбувається навколо, рейтинг, очки - все це такі дрібниці, які можуть якось на тебе тиснути, а я намагаюся зараз просто концентруватися на грі. І якщо буде гра, буде результат, то все інше, очевидно, також буде поліпшуватися і позиції будуть змінюватися. Насправді, я вважаю, що зіграти 35 матчів для мене це вже набагато кращий показник, ніж те, як я грала минулого року. З кожним матчем я розумію, над чим мені потрібно працювати. Бачу певні стабільні помилки, які потрібно коригувати. Я намагаюся робити зміни, і з кожним матчем знову ж таки я набираюся досвіду. Є відчуття, що я начебто знову йду тією ж дорогою, якою я вже колись йшла спочатку, і якщо тоді це було важко, то зараз я розумію, що це частина процесу і потрібно рухатися далі, потрібно просто концентруватися і крок за кроком рухатися в тому напрямку, який тебе приведе туди, де ти була, і ще вище. Однак, я точно знаю, що незважаючи на всі свої погані результати, незважаючи на падіння, я вірю в себе. Моя сім'я вірить у мене, і я знаю, що я можу повернутися на ті позиції, де була раніше. Потрібен час, потрібно продовжувати працювати над собою і все прийде. Я в це вірю.  Про важливість підтримки вболівальників і брак можливості повертатися в Україну - Дуже багато було подій у житті за межами корту, з якими дуже важко було справлятися, з якими важко було продовжувати грати на своєму рівні. І дуже багато людей тебе засуджують, дуже багато пишуть гидоти, але при цьому не знають, що відбувається у тебе в житті. Як ось, наприклад, момент із матчем проти Бушар у Мадриді, того дня, коли в мене помер дідусь. Я на це не звертаю увагу, мене це не чіпляє, але просто десь іноді трохи прикро, що люди, не знаючи всього, що відбувається у тебе в житті, засуджують тебе, пишуть, що ти не концентруєшся на тенісі. Наприклад, коли ти виставляєш фотографію з життя або якесь відео, то одразу ж починають засуджувати, що ось тобі треба поменше гуляти, треба поменше те, поменше це. Люди, ви просто не знаєте, скільки вкладається праці, скільки вкладається часу і поту в роботу і яке присутнє величезне бажання повернутися туди, де ти була, і стати ще кращою. Просто дуже хочеться, особливо від українських уболівальників, трохи більше підтримки, трохи більше позитиву. Дуже часто мені надсилають скріни, як багато хто тебе під час матчу просто опускає в різних групах, у коментарях, і причому це твої ж люди, з твоєї ж країни. Хотілося б, звісно, щоб більше позитиву спрямовували українським гравцям, тому що не завжди тенісисти розповідають усе, що відбувається в них у житті і з чим вони стикаються, з якими труднощами. Тож мені здається, це просто від себе таке побажання, щоб трохи люди трошки спокійніше реагували на невдалі результати. Ще важливий момент, що раніше я завжди між турнірами поверталася додому, в Одесу. Для мене це була величезна допомога у відновленні, тому що ніде не відпочинеш так, як удома, і не набереш енергії так, як удома. Дім є дім. І ось зараз я не можу постійно повертатися до Одеси і це теж для мене дуже важко. Востаннє, коли я була в Одесі, це було перед Кубком Біллі Джин Кінг. Я повернулася на кілька днів, щоб з'їздити в Київ до дідуся, якого я не бачила півроку. І, можна сказати, що я з ним тоді попрощалася. А до цього я не була вдома десь півроку. А коли я приїжджала передостаннього разу, це теж було дуже давно. Дуже не вистачає можливості між турнірами, як раніше, повертатися додому на два-три дні, а іноді на тиждень, щоб побути з сім'єю, побути вдома, набратися цієї енергії, та й просто побути у своїй кімнаті. Постійне відчуття ніби в тебе немає дому. Незважаючи на те, що мама та Іванка перебувають у Ніцці, у нас там квартира і сестра там тренується, все одно це не те. Дуже хочеться мати місце, куди можна ось так повертатися і почуватися як вдома. Про значення свого тату на руці - Спочатку у мене ідея була зовсім інша - я планувала зробити дракона на руці, оскільки я народилася в рік дракона, і татуювання б несло досить сильний сенс. Але коли під час турніру в Мадриді помер мій дідусь, то я поговорила з мамою і прийшла зовсім інша ідея - зробити татуювання, яке буде асоціюватися з сім'єю: з татом, з мамою, з Іванкою. І я дуже швидко прийняла рішення зробити саме таке татуювання вже на наступному турнірі після Мадрида.  Я не буду розповідати значення цього татуювання, але там йде посил від моєї сім'ї, який, можна сказати, асоціюється з нами з самого дитинства. Можливо, колись я розповім, що саме воно означає, але поки що не хочеться розкривати сенс. Про свою головну мотивацію на корті - Мотивація в принципі завжди була одна - ставати кращою, реалізувати себе, свої можливості, свій потенціал. Останнім часом мені було дуже нелегко, багато подій відбувалося в житті, але мотивація завжди була присутня. На даний момент найбільша мотивація - це повернутися на свій рівень і продовжувати вдосконалювати себе. Коли не стало дідуся, то мотивації ще більше побільшало, мені складно це описати, але я постійно згадую, як він говорив мені в дитинстві: "Даянко, ти впораєшся, я в тебе вірю. Ти можеш стати найкращою і ти будеш найкращою". Ці слова доповнюють доповнюють усю мою мотивацію, і вона, можна сказати, більш життєва, ніж просто повернутися в топ-20 або виграти Grand Slam. Це щось більш інше, щось внутрішнє. Знаєте, у мого дідуся є нагорода "Зірка", це його найбільш значуща нагорода. Я її якось виставляла в Instagram. Так ось, коли я була в нього востаннє, у лікарні, він говорив, що полетить зі мною на Олімпіаду наступного року і одягне мені її там. Тож у мене зараз величезна мотивація потрапити і зіграти на Олімпіаді. Саме дідусь мене привів свого часу в теніс і завжди дуже сильно в мене вірив. Завжди пам'ятаю його слова: "Даянко, працюй, будь трохи спокійнішою, думай на корті". Завжди, коли я грала, він дзвонив татові і питав, як я зіграла. Ми зідзвонювалися завжди по відео після моїх матчів, обговорювали. Звісно, мені зараз дуже не вистачає його дзвінків... Ох, зараз плакати буду... Особливо зараз, коли пройшла кваліфікацію на Ролан Гаррос, дуже хотілося, щоб він набрав, щоб він побачив це. Не вистачає його, звісно. Взагалі останнім часом дуже важко... і війна, і дідусь, і особисті проблеми, які заважали. Але незважаючи на це все, я продовжую вірити, що у мене все вийде. У моїй голові завжди є фраза, що Бог не дає тобі доріг, які ти не міг би пройти. Тож я рухаюся далі. Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! ?? ? Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: btu.org.ua |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
То может все-таки Леси хватит уже мучится с этим теннисом ?