|
Головне / Український теніс / Australian Open –
Олександра Олійникова: "Великий стадіон мені потрібен для того, щоб представляти свою країну і говорити людям про те, що війна все ще триває"Новини
Сьогодні, 21:45 Олександра Олійникова: "Великий стадіон мені потрібен для того, щоб представляти свою країну і говорити людям про те, що війна все ще триває"
 - Це ваш перший турнір Grand Slam, де ви зіграєте в основній сітці. Як ви відчуваєте себе в усьому цьому досвіді на даний момент? - Це дуже особливе відчуття, і тут, в Австралії, все дійсно неймовірно приємно. Дуже багато нових емоцій, і я просто в захваті. Я вперше тренувалася на такому великому корті: позавчора у мене було тренування на арені Рода Лейвера. І, чесно кажучи, у перші, напевно, дві хвилини на корті, якби мене хтось запитав, як мене звати, я б не змогла відповісти - настільки захльостували емоції та враження. Це по-справжньому приголомшливе почуття. - Ви вже досить давно граєте в професійному турі, і я сам стежу за вами якийсь час, але те, що ви тут, для мене, можна сказати, "вистрілило" несподівано. Я дивився заявочні списки турніру і подумав: "Ого, вона тут. Я не усвідомлював, що вона так швидко піднімається". Як ви вважаєте, що стало ключовим фактором такого сильного минулого сезону і такого швидкого підйому в рейтингу - аж до Топ-100? - Для мене зараз головне - це мотивація. Я відчуваю її дуже сильно. Раніше, мені здається, у мене не було достатньої впевненості. Якщо бути чесною, я і зараз не можу сказати, що повністю впевнена в собі. Але річ у тім, що влітку 2024 року мій тато добровільно пішов в армію. І в мене з'явилося чітке відчуття, що я маю бути тут - на найбільших турнірах - щоб розповідати свою історію. Тому що я знаю: я можу допомогти. Я можу допомогти своїй країні, ділячись цією історією, адже вона точно така сама, як у дуже багатьох дівчат в Україні - вони теж чекають на своїх батьків, чоловіків, братів, які перебувають на фронті. Я сказала собі, що зобов'язана бути тут, щоб говорити про це. І так, я почала працювати. Раніше я працювала, скажімо так, на 100 відсотків. Зараз я працюю на 300 відсотків. І коли я виходжу на великі корти, на турнірах вищого рівня, я більше не думаю: "Як я можу тут виграти? Чому я взагалі тут? Я недостатньо хороша". Тепер мені все одно. Можливо, я не найкращий гравець. Можливо, я не найдосвідченіша або не найпотужніша фізично. Але я точно знаю: те, що мене мотивує, - це, ймовірно, найсильніша мотивація в усьому турі. Саме так я і прийшла до цього. - Складається враження, що у вас зараз дуже чітке відчуття мети. - Так, зараз для мене все абсолютно ясно. Я знаю, навіщо я тут. Я знаю, чим хочу ділитися. Для мене також дуже важливо допомагати. У мене є багато проєктів, якими я ділюся в соціальних мережах, - вони спрямовані на допомогу військовим, зокрема солдатам підрозділу, де служить мій батько. Тому так, для мене це дійсно важливо. Це те, що я ставлю вище за все інше. - Коли я вперше прочитав про вас, мені здається, ви називали себе біженкою з України. Хоча ви покинули Україну ще до початку війни, вірно? - Так, я виїхала з України 2011 року, і це було пов'язано з тим, що мій батько протестував проти проросійського президента [Віктора Януковича]. Ми могли повернутися після Революції гідності, коли перемогла революція за свободу і демократію. Але до 2011 року ми втратили все. Саме тому моя сім'я залишилася в Хорватії на більш тривалий час. Але зараз я повернулася в Україну. На даний момент я тренуюся в Україні. До Австралії я прилетіла саме з України і після турнірів тут знову повернуся назад. Тож зараз я дійсно живу в Україні. - І це досить рідкісна ситуація, вірно? Наскільки я розумію, зараз не так багато українських тенісистів, які часто перебувають в Україні. - Серед професійних гравців - ніхто більше не живе і не тренується в Україні. Вони приїжджають в Україну, але підготовчі періоди проводять за кордоном і базуються за межами країни. Тож я - єдина. - Як взагалі вдається будувати професійну кар'єру, маючи базу в Києві, в той час як війна все ще триває? Адже обстріли нікуди не зникли. - Так, обстріли тривають. Ба більше, за день до мого вильоту до Австралії по Києву було завдано масованого удару, і моя квартира буквально трусилася через вибух десь зовсім поруч із будинком. Вранці я перевірила інформацію - у будинок навпроти влучив дрон-камікадзе Shahed. У Києві дуже багато атак, особливо з використанням дронів Shahed. Саме тому так важливо допомагати українській армії засобами протидії цим дронам. Тому що це те, з чим звичайні українці стикаються... [зітхає] ...дуже часто. Реально дуже часто. Зараз у нас є проблеми з електрикою. А в моїй квартирі, коли немає світла, немає також ні опалення, ні води. На тенісному корті я тренуюся в дуже хорошому клубі - там сильна команда професіоналів, і в них є генератор. Тому там є і електрика, і вода - клуб автономний, не підключений до загальної мережі. Але в моїй квартирі бувають ситуації, коли електрики немає по 15 годин поспіль. Так, це важко, але з часом до цього звикаєш. Але для мене найважливіше - моя головна мотивація не зводиться тільки до тенісу. Я люблю грати в теніс, але я завжди кажу: мені не потрібен великий стадіон, щоб отримувати задоволення від гри. Я можу грати на будь-якому корті й любити цю гру так само. Але великий стадіон мені потрібен для того, щоб представляти свою країну, представляти українців і говорити людям про те, що війна все ще триває і що нам, як і раніше, потрібна їхня підтримка і допомога.  - Ну що ж, у цьому турнірі вам дісталася максимально велика сцена. Ви могли потрапити на кого завгодно, але в підсумку зіграєте з чинною чемпіонкою - і відразу на Арені Род Лейвера. Очевидно, що перший матч для чинної чемпіонки - це завжди велика подія. І тепер ви теж стаєте її частиною. Коли люди дивитимуться на вас і цей матч, що б ви хотіли, щоб вони зрозуміли про вас - і про ту історію, яку ви хочете розповісти про себе і про Україну? - Так-так, саме це я і хочу донести: я сподіваюся, що завдяки тому, що я граю на цьому корті і за мною спостерігатимуть так багато людей, вони захочуть дізнатися про мене більше - і про те, чим я займаюся за межами корту. І так, я дійсно дуже натхненна. У мене дуже позитивні очікування, і я вважаю, що це неймовірний досвід - зіграти проти такої тенісистки, як Медісон. І взагалі, це мій перший матч в основній сітці турніру Grand Slam, мій перший візит до Австралії в принципі - я навіть не грала тут по юніорах. І тепер мій перший матч - відразу проти чинної чемпіонки. Це буквально як сюжет для фільму. У якомусь сенсі я вже відчуваю себе переможцем, тому що, щоб отримати такий досвід на своєму першому Australian Open, потрібна неймовірна кількість удачі. Потрібно бути по-справжньому везучою, і я дуже щаслива, що це сталося. - Але ж багато гравців взагалі ніколи не отримують такого шансу. Навіть якщо вони п'ять разів грають тут, вони можуть жодного разу не вийти на Арену Рода Лейвера. Тож вам дійсно пощастило. Але це особливо цікаво, тому що я бачу: ви хочете цю сцену, ви хочете уваги, ви хочете бути в центрі подій. - Так, але не заради себе. Насправді за характером я доволі сором'язлива, скоріше інтроверт. Але в мене є певні переконання - і саме тому мені потрібна ця увага. Для мене це важливо. - Ще одна річ, про яку я читав кілька років тому: ви шукали різні способи фінансування своєї кар'єри. У вас був NFT - щось на кшталт татуювання на руці або щось на кшталт цього? І історія з криптовалютою? - Так, але це було дуже давно... Ми зробили цей NFT, але зараз, по суті, ця історія вже закінчена. Думаю, це було п'ять чи шість років тому. - Якщо говорити саме про ваш теніс: за останній рік ви помітно додали. У чому саме ви стали сильнішими як гравець? У яких ударах, аспектах гри ви почуваєтеся впевненіше? Чи все це більшою мірою пов'язано з мотивацією і концентрацією? - Я думаю, що все це насамперед ґрунтується на ментальній складовій. Ті поліпшення, які відбулися в моїй грі, на сто відсотків пов'язані саме з психологією. Тому що, коли з'являється справжня мотивація і ти починаєш працювати, тобі стає легше розставляти пріоритети. Ті речі, які раніше могли відволікати увагу, викликати емоційну реакцію, ти просто відсуваєш на другий план і концентруєшся на тому, що дійсно важливо. Так, це здебільшого ментальні моменти. Я намагалася поліпшити те, як я думаю на корті під час матчів. Мою психологічну стабільність під час гри - і в цьому я дуже сильно додала. Але це також пов'язано і з тим, що з'явилися чіткі пріоритети, завдяки яким я стала більш стабільною. Можливо, сама гра стала кращою, але я не думаю, що це сталося через якусь точкову роботу в стилі: "Сьогодні я покращую подачу" або "Сьогодні - форхенд". Я не працювала над чимось таким конкретним. Я вважаю, що все ґрунтується саме на ментальності, а поліпшення в тенісі відбулися загалом. Коли ти на сто відсотків зосереджений на тому, що робиш, ти чітко розумієш, чого хочеш досягти від своєї роботи. - Призові на турнірах Grand Slam за останні роки зросли до дуже великих сум - вони продовжують рости і рости. Що це означає для вас з точки зору кар'єри? З точки зору того, що ви хочете і можете робити, щоб допомагати людям в Україні? І що для вас означає вихід на рівень топ-100, де ви отримуватимете призові тут і, сподіваюся, зможете грати на всіх великих турнірах протягом усього 2026 року? Як це може вплинути на вас і вашу кар'єру? - Для мене... це дуже цікаве запитання. Тому що я тут без тренера, я подорожую сама. І навіть при всіх цих великих грошах я не почуваюся комфортно просто витрачати їх. Я живу в Україні, у мене дуже багато друзів в армії, мій батько - військовослужбовець. І коли ти не знаєш, що станеться завтра, тобі складно спокійно ставитися до витрат, до поїздок із великою командою, до розкішного способу життя. Найімовірніше, я продовжу подорожувати одна і буду використовувати цю можливість - зокрема й фінансову - щоб допомагати українським військовим. - Щоб допомагати їм купувати зброю і таке інше? - Я не можу купувати зброю (сміється), тому що я... - Тобто ви можете просто перераховувати гроші? - Я не в армії і в мене немає таких повноважень, щоб купувати зброю. Якщо чесно, я б дуже хотіла мати таку можливість, тому що саме це зараз потрібно Україні - нам потрібно захищатися. Але в мене немає такої влади. При цьому є дуже багато інших речей, не пов'язаних безпосередньо зі зброєю, які необхідні для захисту і для нормального функціонування армії, щоб у солдатів були нормальні людські умови. Це теж неймовірно важливо. А що стосується мене самої, то ці гроші, напевно, просто дають відчуття стабільності. Тому що я будувала свою кар'єру з дуже, дуже обмеженими фінансовими ресурсами, без спонсорів. Тепер, звісно, я можу спокійніше ставитися до авіаквитків, до переїздів, до того, що в мене буде нормальне житло. Я можу дозволити собі нормальну вечерю. Я пам'ятаю, як, граючи турніри серії W35, я вечеряла просто бутербродами, тому що не могла дозволити собі сходити кудись поїсти. У мене був дуже-дуже маленький бюджет на початку кар'єри. Зараз я можу почуватися нормально в цих побутових питаннях. Але я не витрачаю багато на себе. Найімовірніше, для мене не так уже й багато зміниться - просто зникне постійне занепокоєння про те, чи вистачить у мене грошей на квиток на наступний турнір.  - Очевидно, що з початку війни у WTA-турі разом продовжують виступати і українські, і російські гравці. Як ви особисто сприймаєте цю ситуацію - як людина, яка живе в Україні під час війни, - коли доводиться ділити простір і інколи грати матчі проти суперниць із Росії? - Я абсолютно не згодна з цим рішенням, тому що я щиро вважаю, що такі гравці мають бути відсторонені, як це зроблено в інших видах спорту. Мені дуже сумно бачити, що люди поступово втрачають увагу до цієї теми - війна триває вже довго, і, звичайно, багато хто просто перестає вникати і щось вивчати. Коли тут бачать російську тенісистку - якщо говорити саме про WTA - люди бачать просто дівчат, які грають у теніс. Усе виглядає красиво: симпатичні сукні, зйомки TikTok, пости в Instagram, образ «звичайних» дівчат. І в людей не виникає відчуття, що ці люди небезпечні. Але якщо провести елементарне дослідження, можна легко знайти, що багато хто з них підтримують Путіна або Лукашенка - і це дійсно дуже просто перевірити. Я багато намагалася говорити про це. Можливо, тепер, коли в мене буде більше уваги, люди нарешті почують. Бо багато хто з цих людей зовсім не такі, якими вони виглядають по телевізору чи на тенісному корті. За цим фасадом стоять по-справжньому жахливі речі, і ігнорувати це - неприпустимо. Тому що їхні погляди та їхні дії - небезпечні. Ці гравці - одна з причин, через яку перед моїм від'їздом сюди моя квартира тряслася від вибухів. А тепер я перебуваю тут і бачу, що до мене і до них ставляться абсолютно однаково. Я маю на увазі: вони фінансували «Шахеди». Вони підтримували те, що їхня армія робить це. І це ненормально. Ми зараз перебуваємо в абсолютно різних умовах - і це також їхня відповідальність і їхня помилка. - Якщо перейти до трохи більш позитивної теми: я дивився ваші фотографії і помітив, що ви змінили деякі татуювання, плюс у вас є пірсинг - що не так часто побачиш у тенісисток. Як би ви описали свій особистий стиль? - Так, мені загалом близький альтернативний стиль. Мені подобаються пірсинг і татуювання. Думаю, це безпосередньо пов'язано з моїми музичними вподобаннями, тому що рок-музику я почала слухати ще років в 11-12. - Який саме рок? Кого ви слухаєте? - Це змінювалося протягом життя. Зараз моя улюблена музика - постпанк, особливо український постпанк. Насправді в Україні дуже багато класної музики, справді багато сильних і цікавих проєктів. Я дуже сподіваюся, що люди, які читатимуть це інтерв'ю, зацікавляться і спробують щось знайти самі, бо мені є що порекомендувати. - Я можу навіть вставити в матеріал фрагмент пісні, якщо у вас є улюблена композиція? - Напевно, підійде будь-яка пісня гурту ДК Енергетик - я якраз була на їхньому концерті в Києві під час передсезонки, це було неймовірно круто. І я добре пам'ятаю, як у підлітковому віці фарбувала волосся в різні кольори. Перше татуювання я зробила в 16 років. Так, саме через музику я почала цікавитися альтернативною естетикою - татуюваннями, яскравими, іноді екстремальними кольорами волосся. Зараз це просто частина мене. Ось так і сформувався мій стиль (сміється). |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Молодець! Давай Саня далі.