|
Головне / Український теніс / Australian Open –
Олександра Олійникова: "Я хочу розповідати про те, як люди можуть допомогти українцям - важлива кожна можливість говорити про Україну"Новини - Олександро, для вас це був неймовірний досвід - сьогодні ви вийшли на корт Род Лейвер Арени. Розкажіть, які це були відчуття і наскільки вам сподобалося? - Для мене це найкращий досвід за всю кар'єру. Я ніколи раніше не грала на такому рівні - у мене не було матчів навіть в основній сітці турнірів категорії WTA 250, і тим більше я ніколи не виходила на великі арени. Отримати такий досвід - це щось, що я запам'ятаю на все життя. - Коли ви повели 4:0 у першому сеті, про що ви думали в той момент? - Насправді тоді в мене в голові було навіть більше ясності. Думаю, коли рахунок став рівним, я почала думати набагато більше. Але це нормально, коли в тебе немає такого досвіду, коли навколо стільки людей, коли ти чуєш, як хтось кричить моє ім'я, хтось - ім'я суперниці. Атмосфера, звісно, приголомшлива, але в такі моменти іноді починаєш занадто багато думати. Коли я тільки увійшла в матч, я відчувала все ідеально. А потім, у якийсь момент, гадаю, зіграла роль не тільки неймовірна гра суперниці, а й те, що я сама подекуди перегравала себе. У мене була перевага, але я не завжди використовувала її правильно. Якби в мене було більше досвіду, я не знаю, чи змогла б я виграти, але я впевнена, що змогла б розпорядитися цими моментами краще. - Незважаючи на те, що ви програли цей матч, у вас дійсно дуже, дуже унікальний стиль гри. Мені цікаво, чи було вам легко прийняти його і продовжувати грати саме так, незважаючи на те, що, я впевнений, багато хто говорив вам: «Навіщо ти так граєш?» - О так, насправді - так. Дуже багато людей говорили мені це. Від самого початку моєї професійної кар'єри я постійно чула, що з таким стилем гри я не увійду ні в топ-1000, ні в топ-500, ні в топ-300, ні в топ-100. Усі твердили, що з таким тенісом неможливо прогресувати. Але моя ідея завжди була в іншому: так, робити на корті свої «дивні» речі, але при цьому стати максимально сильним гравцем саме в цьому стилі. Бути найкращою версією себе в такому тенісі. І сьогодні я побачила, що навіть для однієї з найкращих тенісисток світу такий стиль може бути дійсно дуже незручним. Так що так - я буду продовжувати працювати і ставати ще кращою саме в цьому стилі гри. Це можливо. - Навіть попри поразку, було видно, що ви дійсно щасливі, що отримали задоволення від цього досвіду, ви взаємодіяли з трибунами, показували емоції. Мені цікаво: багато гравців у вашій ситуації - коли ти не сіяна тенісистка - могли б відчувати розчарування. Звідки у вас це почуття гордості й радості? - Тому що, на мій погляд, спорт - це не завжди про перемогу чи поразку. Мені здається неправильним, що в спорті ми занадто сильно тиснемо на спортсменів, оцінюючи їх винятково через результат. Коли ти показуєш гарний теніс, коли суперник грає на високому рівні, коли на корті видно повагу з обох сторін, а трибуни підтримують обох гравців - цим потрібно вміти насолоджуватися. Я не можу бути розчарована, тому що для мене спорт - це не просто рахунок на табло. Ба більше, саме такий підхід мене й мотивує. Тому що якби я думала тільки про результат - і ні про що інше, - я б, найімовірніше, просто не опинилася на цьому рівні. Для мене весь цей шлях, весь досвід набагато важливіший, ніж підсумковий рахунок. - Я також хотів запитати вас про татуювання на обличчі. Це справжнє татуювання? Це фарба? І чи є у цього якесь значення? - Ні, це тимчасові татуювання. Я знімаю їх після матчу за допомогою очищувальної олії. У них немає якогось особливого сенсу - це просто ідея заради задоволення. На US Open я ходила по магазинах і побачила такі наклейки для обличчя, фейкові татуювання. Потім почала з ними експериментувати: спочатку були зірки, потім сердечка, тепер - квіти. Тож це просто частина мого стилю. І, можливо, ви помітили, що вони поєднувалися з образом і з кортом: синя сукня, сині квіти, синій корт (сміється). - Вітаю з вашим виступом сьогодні. Наприкінці першого сету, за рахунку 6-4 на тай-брейку, Медісон поспіль виконала чотири неймовірні віннери. Як вам здається, чи був у цей момент епізод, де ви могли сильніше на неї натиснути, чи вона просто зіграла бездоганно? - Так, у мене є деякі думки з цього приводу. Можливо, на першому сетболі варто було більш активно увійти в розіграш із першої подачі, тому що, думаю, я тоді пішла на занадто високий ризик. Можливо, наступного разу в мене буде краще рішення. Але, з іншого боку, коли ти граєш проти Медісон Кіс, іноді просто необхідно ризикувати. Думаю, всі бачили, наскільки в неї потужний і стабільний прийом. Тож зараз я, звісно, намагаюся аналізувати - чи можна було зіграти інакше, чи ні, - але водночас потрібно визнати, що дуже багато залежало від неї. Вона приголомшлива тенісистка.  - Олександро, чи правильно я розумію, що ви раніше представляли Хорватію? - Так, я представляла Хорватію, тому що прожила там багато років. Коли ми туди переїхали, я приїхала як політична біженка, точніше мої батьки були політичними біженцями. І в юніорських турнірах існує така система: якщо ти не виступаєш на турнірах усередині країни, у тебе немає національного рейтингу, а без нього неможливо потрапити на міжнародні змагання. Так ця система влаштована. Потрапляння в турніри відбувається через національний рейтинг, і саме тому тоді було прийнято таке рішення. Але я ніколи не ідентифікувала себе як хорватка. Так, я люблю Хорватію, але для мене принципово важливо грати за свою країну. - Я хотів запитати про вашу футболку - чому ви вирішили вдягнути її? І що для вас означає те, що ваш батько зараз служить в Україні? Як це - переживати такий період, коли твій батько на фронті? - Так, мій батько - військовослужбовець. І для мене це... знаєте, зараз я тут одна, а раніше я багато мандрувала разом із ним. Мій батько - моя найбільша підтримка з дитинства, в усьому. І я шалено ним пишаюся. Ба більше, саме це дає мені ще більше мотивації. Після того як він пішов в армію, я піднялася в рейтингу більш ніж на 200 позицій, тому що я знаю: його мрією було побачити мене на цьому корті. Я не можу повністю описати ці почуття, але коли ти опиняєшся в такій ситуації, ти починаєш дуже чітко розставляти пріоритети в житті. І я зроблю все, щоб він пишався мною ще більше. Коли він написав мені повідомлення і сказав, що це було неймовірно... він просто написав мені, і в той момент я зрозуміла: я здійснила його мрію. У такій ситуації що може бути більшою мотивацією? Я навіть не можу уявити нічого сильнішого. - Ваша футболка і важливість того, щоб доносити це послання, використовувати свою платформу. - Так, у мене є послання. І воно дуже конкретне - нам потрібна ваша допомога. Я хочу розповідати про те, як люди можуть допомогти українцям, але якщо ви хочете ставити мені запитання на цю тему, нам потрібно буде робити це вже поза офіційною прес-конференцією турніру. Це дуже важливий момент. Я дійсно знаю і можу розповісти, яким чином люди можуть допомогти захистити наших мирних жителів, наших дітей. Зокрема - захистити особисто мене, тому що я тренуюся в Україні. Підготовку до цього турніру я проводила саме там. Під час підготовки я чула вибухи. Було кілька масованих атак. В останню ніч, яку я провела в Україні перед вильотом сюди, вибух стався зовсім поруч із моїм будинком - дрон «Шахед» влучив у будинок через дорогу. Моя квартира буквально тряслася від вибухової хвилі. Тому я дійсно знаю, як люди можуть допомогти захистити українців - зокрема від цих дронів. Але про це потрібно говорити вже за межами турніру.  - Ви щойно говорили про важливе послання з України. У лютому відбудуться Зимові Олімпійські ігри Мілан-Кортина 2026. Чи вважаєте ви, що олімпійцям також важливо використовувати цю платформу і доносити послання до преси під час Олімпіади? І чи знаєте ви когось з українських спортсменів, які представлятимуть Україну на зимових Іграх? - Чесно кажучи, я не так багато дивлюся спорт. Я навіть теніс дивлюся не так часто. Тому, так, я точно не знаю багатьох зимових олімпійців. Але, звісно, це важливо. Важливе кожне змагання. Важлива кожна можливість сказати щось про Україну. Тому що, на жаль, війна йде вже дуже довго, і я думаю, що з часом люди починають втрачати до неї увагу. Але зараз в Україні в нас немає електрики. У моїй квартирі немає світла, немає води, немає опалення. Ось така реальність. І кожна можливість розповісти про це, я вважаю, вкрай важлива. А Олімпіада - це Олімпіада. Що тут ще можна додати? |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Дуже хотілося б, щоб у цієї розумної і талановитої дівчини було велике майбутнє!!!