|
Головне / Український теніс / Інтерв'ю –
Олексій Крутих: "Потрапити в Австралію було головним завданням на цей рік, тому, звичайно, я туди полечу"Новини 22-річний киянин провів найкращий сезон у кар'єрі, завершивши його на першій сходинці національного рейтингу і дебютувавши в топ-200 світової класифікації. Олексій Крутих став першим українцем з 2014 року, хто виграв більше одного "челенджера" за рік. Завдяки успішному виступу українець гарантував собі можливість дебютувати на турнірі Великого Шолома. - Олексію, ти почав цей рік на порозі п'ятої сотні, а завершив з особистим рекордом на 185-й позиції, перестрибнувши понад 200 місць. Можна говорити, що за результатами цей рік пройшов, як запланував, або навіть краще?. - Так, цей рік я починав 400-м і ставив для себе головне завдання потрапити на Australian Open у 2023 році. Тому я дуже щасливий, що так все склалося, і я можу сказати, що виконав поставлене завдання на цей рік. - У середині березня ти виграв "ф'ючерс" в Анталії, після чого став грати тільки "челенджери". Це було заплановане рішення чи прийшло саме після перемоги в Туреччині?. - На початку року я грав "ф'ючерси" в Туреччині, можна сказати, як і всі, тому що "челенджерів" у Європі в цей час немає. Я не дуже успішно зіграв перші два турніри, але потім на останніх я досить доволі гарно виступив, набрав очки і став уже потрапляти до кваліфікації "челенджерів". У тенісі щось планувати досить непросто, тому щойно я зміг потрапляти на "челенджери", то я одразу ж розумів, що треба тільки їх грати, нехай навіть через кваліфікацію. - Розкажи, хто працює з тобою як тренер і хто ухвалює рішення щодо календаря і графіка турнірів. Якось вибудовується процес планування турнірів?. - В Україні до війни я їздив до Дніпра і тренувався там із Сергієм Поспєловим і тренером з фітнесу Олексієм Лукашевичем. На жаль, через війну цей сезон я від'їздив сам, але я все одно з ними постійно на зв'язку. Вони мені висилають завдання, що мені робити, на що потрібно звертати увагу. Ось із Поспєловим вийшло зустрітися цього року тільки на турнірі у Валенсії. Графік виступів я в основному планую сам, куди їхати найчастіше залежить від того, куди легше добиратися і де є серія турнірів. - Із 76 матчів, зіграних у цьому сезоні, 64 ти провів на ґрунті. Настільки комфортніше почуваєшся на цьому покритті? - Так і є, я насправді досить комфортно почуваюся на цьому покритті. Але це ще від того, що я зіграв багато турнірів цього року на європейському ґрунті. Бо якщо грати серію турнірів у Європі, то цього року це найзручніше було робити на ґрунті. Від цього і більше матчів зіграв. І власне тому більше хороших перемог у мене на ґрунті.  - Як би ти сам описав свій стиль тенісу - більше атакувальний чи оборонний гравець?. - Я б сказав, що в мене більше атакувальний стиль. Щоправда, все залежить, як би банально це не звучало, від суперників, проти яких я граю. Я намагаюся підлаштовуватися, щоб їм було незручно, але в ідеалі бачу свій теніс більш атакувальним. Принаймні так зараз багато хто грає, і такий теніс більш результативний. - Ти виграв два титули на "челенджерах" цього сезону і для нашого чоловічого тенісу це справжній прорив за останні роки. Який із цих турнірів запам'ятався більше, і чи міг би ти порівняти рівень "челенджерів" та "ф'ючерсів" - чи велика різниця в класі та рівні тенісу? - Безумовно, два турніри, де я виграв титули, дуже запам'яталися для мене. Думаю, трохи більше Валенсія, тому що це був кінець року, і склад там був сильніший. І ось від цього турніру залежало, потрапляю я на "Шолом" чи ні. Тому так, більше запам'яталася Валенсія. Якщо говорити про різницю між рівнем тенісу, то як такої різниці в тенісі особливо немає. Можна сказати, что всі грають досить сильно і там, і там. Напевно, більша різниця в психології. На вищому рівні хлопці більш сконцентровані і, можна сказати, більш серйозно готуються до матчів. - Після перемоги у Валенсії ти говорив, що отримував повідомлення з підтримкою від Сергія Стаховського. Завжди було цікаво, чи є у наших гравців якийсь спільний чат, де можна обмінюватися якимись порадами або просто підтримувати один одного?. - Так, було дуже приємно отримувати повідомлення від такого гравця, чиї матчі я дивився в дитинстві, на якого рівнявся. Чату в нас, на жаль, немає, але все одно всі особисті повідомлення пишуть, отримував їх від Дениса Молчанова, Іллі Марченка, Олександра Недовесова - було дуже приємно. - Ти гарантував собі місце у кваліфікації Australian Open. По-перше, чи плануєш туди летіти? По-друге, як проходить твоя підготовка до нового сезону з огляду на те, що грати доведеться на відкритому харді в нових кондиціях? . - Потрапити в Австралію було головним завданням на цей рік. Можна сказати, що я весь рік працював для цього, тому, звичайно, я туди полечу. Зараз я приїхав до Братислави, щоб готуватися до нового сезону. Мені тут допоміг Ілля Марченко, він надав усі умови, і тут багато дуже хороших гравців. Тому сподіваюся добре підготуватися. - У тенісистів, які пробиваються нагору, дуже гостро стоїть фінансове питання. За 2022 рік ти заробив $45,047 призових. Ця сума дозволяє якось окупити витрати на сезон: тренер, перельоти, проживання? Як вдається справлятися з цією ситуацією? - Так, фінанси - це завжди важке питання. Так, цього року я заробив 45 тис., але це без урахування податків і плюс до витрат йдуть проживання, перельоти, харчування на турнірах, ще дрібні витратні матеріали - струни, кросівки, намотування. Тому, якщо виходиш у нуль, це вже, можна сказати, плюс. Як вдається справлятися? Це все завдяки батькам, вони дуже-дуже сильно мені допомагають, оскільки в мене немає спонсорів. Тому все це завдяки їм.  - Не можу не торкнутися теми війни в Україні. На момент вторгнення, як я розумію, ти був в Анталії. Розкажи, як дізнався перші новини про вторгнення?. - Так, 24 лютого я перебував із татом в Анталії. Я дуже добре пам'ятаю цей день, спочатку я дізнавався все з новин в інтернеті. Просто був шок, не знав, що що робити, оскільки мама була на той момент у Києві. Я відразу ж її набрав, і вона постійно мене заспокоювала, що з нею все добре і все гаразд. - Наскільки вдавалося абстрагуватися від того, що відбувається всередині туру, щоб війна в Україні не заважала грати на належному рівні? - Перші місяці було дуже важко з цим справлятися. Усі мої рідні, моя мама перебували в Україні, в Києві. Моя мама працює лікарем у поліклініці і щодня ходила на роботу пішки по 5-6 км протягом двох місяців, тому що не працював громадський транспорт. Це було дуже важко від неї чути, що ось вона так себе на небезпеку наражала. Але в той же час я розумів, що треба продовжувати треба грати в теніс. Потрібно грати турніри, ще більше тренуватися. Так намагався себе мотивувати. - Яким був твій досвід спілкування з гравцями з Росії та Білорусі після вторгнення: чи є ті, хто співчуває і засуджує, чи більше тих, хто мовчить і робить вигляд, що нічого не відбувається? Можливо, були пропозиції зіграти разом парний турнір? - Насправді я спілкувався з небагатьма гравцями з Росії та Білорусі. А з тими, з ким я спілкувався, я знайомий вже все життя, скільки я граю в теніс. Ніхто з них не підтримує те, що відбувається, і всі вони висловлювали своє співчуття. Практично всі вони живуть і тренуються в Європі і тому чудово розуміють, що насправді відбувається. А з приводу пари, то я особливо і до цього не грав разом з росіянами і білорусами, а зараз тим більше вже не буду. - Торкнуся теми збірної: чи можеш розповісти, що за історія вийшла перед матчем Кубка Девіса з Угорщиною, що ніхто з першого складу - ти, Марченко, Сачко, Молчанов - не поїхали грати той матч? ФТУ натякнула, що ви запросили більше, ніж належить. Прокоментуєш? - Матч у Туреччині на початку березня проти Барбадосу ми грали безоплатно, тому що почалася війна і нас поставили перед фактом. Сказали - це ваш вибір: можете грати, можете не грати. Звичайно, ми всі погодилися грати безкоштовно, навіть ні хвилини не думали, оскільки ось така ситуація, щойно почалася війна. Звичайно, ми будемо грати за Україну в такий час. Насправді було непросто, тому що грали тільки я з Іллею Марченком. Віталік [Сачко] і Денис [Молчанов] дуже сильно захворіли там, тому ми навіть не в повному складі були.  А з Угорщиною вийшло так, що нас теж поставили перед фактом, що ось ви граєте безкоштовно. Але ми розуміли, що ITF виділяє гроші на проведення матчу, на призові гравцям. На цей матч виділили $75,000 від ITF, тому ми, звичайно, сказали, що це несправедливо, це вже виходить якесь рабство, що потрібно знову грати безкоштовно, хоча гроші виділяються. Ми так і не зрозуміли, чи пішли гроші на ЗСУ після Туреччини, тому що нам ніхто ніхто про це не повідомив. Я навіть не бачив про це жодної інформації. Пізніше нам запропонували грати за 100,000 гривень, але ми все одно розуміли, що це несправедливо. Нас навіть не хочуть слухати і не хочуть вислухати наші умови. Тому ми всією командою вирішили, що не будемо грати на таких умовах, тому що це нечесно. Тим паче, що ми знаємо, як в інших збірних йдуть справи: наприклад, в Узбекистані вони забирають 90% від усіх призових у разі перемоги, у Словаччині взагалі всі 100% забирають. Якщо порахувати, скільки просили ми, то це навіть не п'ятдесят відсотків від усієї суми. - Попереду новий матч із Ліваном. Чи плануєте там грати?. - Звичайно, хотілося б зіграти ще раз за збірну, це велика честь. З усіма гравцями я підтримую дуже хороші стосунки. Ми всі як команда, і якщо якесь рішення ухвалюємо щодо Кубка Девіса, ми постійно всі радимося, дізнаємося кожну думку з усіх питань. На жаль, на наступний матч поки що запропонували грати тільки мені. Ні Марченку, ні Молчанову, ні Сачку поки що не надходило запрошення. Але я думаю, якщо грати, то треба грати разом усією командою, найкращим складом, щоб перемагати, а не просто так грати. - Які зараз ставиш для себе цілі та завдання на новий сезон? - Звичайно, хотілося б постаратися зіграти наступний сезон краще, ніж цей, а там подивимося, як все складеться. - Наближається Новий рік. Що загадаєш у новорічну ніч? - Щоб нарешті ця війна закінчилася нашою перемогою, щоб припинилися ці бомбардування, тривоги, сирени, щоб у дітей була надія бодай на якесь майбутнє, щоб усі військові, які захищають нашу країну, повернулися живі та здорові. Так, тільки одне побажання - це наша Перемога у війні. Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! 💙💛 🔔 Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: btu.org.ua 
|
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Вообще корт Симона Матьё счастливый для украинок. Здесь Марта победила Мугурузу, Елина вроде только там и играла этот RG, теперь победа Леси над Андрееску. Портит картину только неожиданное поражение здесь Ангелины