Метт Літтл розповідає як йому вдається впоротися з напругою під час матчів свого підопічного. Журналіст Кріс Сутар записав подкаст із тренером Енді Маррея з фізичної підготовки Меттом Літтлом. Вашій увазі фрагмент інтерв'ю. "За ці 10 років роботи з Енді найбільше мене вражає те, як швидко він адаптується до нових вправ. Яке б завдання перед ним я не ставив, він вміє схоплювати на льоту і відразу ж це робити. Я ніколи не забуду матч з Рішаром Гаске на Вімблдоні-2008, коли Енді програвав 0-2 по сетах, але зумів відігратися. Мене захопили не тільки його вміння, а й його боротьба. У такі моменти ти розумієш наскільки велику роботу ви виконали, щоб він був готовий до такої битві. Після цього матчу, я пам'ятаю, як ми поверталися зі стадіону, ніхто з команди не міг вимовити ні слова, настільки ми всі переживали всередині все те, що тільки що побачили. Як це сидіти в боксі гравця на фіналі Великого Шолома? Це як екстремальна подорож. Стрес у таких ситуаціях просто неймовірний. Джуді Маррей багато разів згадувала про те, як ти намагаєшся зробити все, щоб не показувати гравцю свої емоції. У нас з Енді теж бувають розмови, коли ми запитуємо, як він хоче, щоб ми поводилися. Ми готуємося до цих моментів, якщо це трапиться або те, якщо гравець зробить так чи так. Під час матчу, звичайно, ми всередині команди спілкуємося і таким чином підбадьорюємо один одного. Якщо тенісист отримує м'яч від болбоя або відбувається зміна сторін, то у тебе повинно бути просто кам'яне обличчя. Те ж саме, коли гравець дивиться на свою групу підтримки. І, Боже мій, у нас були такі випадки, які зараз викликають сміх, але бувало, що я відповідав на випади Енді під час матчу. Це помилка, ти не повинен приносити з собою на матч свої проблеми, переживання або претензії. Потрібно залишати це за межами стадіону. За весь цей час стільки людей говорили мені, що б вони зробили, якби вони були на моєму місці. "Я б сказав йому це чи це ...". Це не правильно. Говорити йому що робити, а потім йти з матчу. Не думаю, що це має сенс. Ти сидиш там не для того, щоб бути ще одним джерелом стресу. Йому і так вистачає цих кількох мільйонів, які дивляться матч по телевізору, і ще 10 тисяч, які перебувають на стадіоні.  У ніч перед нервовою грою я роблю нотатки. Звичайно, всі матчі нервові, але якісь з них супер-нервові. Я просто пишу важливі речі, які для мене мають значення. Наприклад, що вся робота зроблена, що ми добре підготувалися. Це те, що мені радили оточуючі, мені потрібна була допомога, щоб навчитися справлятися з подібними ситуаціями. Перед грою, коли Енді виходить на корт або у мене є вільна хвилинка в роздягальні, то я читаю ці записки. Для мене це найкращий спосіб заспокоїтися і впоратися з напругою. Ти ніколи не знаєш, як відреагуєш на такий тиск, тому до нього важливо підготуватися. Потім, під час складних моментів, це допоможе відчувати себе більш впевнено. Під час самої гри повинен говорити тільки твій внутрішній голос. Я це багато тренував, говорив сам собі: "Друже, я знаю, що ти зробив усе, що в твоїх силах, щоб гравець був у правильному місці. Ти вже не в змозі що-небудь змінити". Мені подобається думати, що свою роботу я виконую добре, що я перебуваю на хорошому рівні. Знаю, що гравець цінує і поважає це. Ти повинен себе переконати, що що б там не сталося, ти вже все зробив. Що ти не просто так перебуваєш у його команді, а твій тенісист не просто так дійшов до цієї стадії змагань. Ви обоє заслуговуєте бути тут. Тому зараз наша робота виконана - далі справа за гравцем, хоча завжди справа лише за ним. Прийшов час тільки вболівати, надавати постійну підтримку - що теж своєрідний талант. Тепер потрібно дозволити тенісистові робити свою справу і хай буде що буде. Звичайно, це легше сказати, ніж зробити". Джерело: theservicebox.com Фото: Getty Images. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
То может все-таки Леси хватит уже мучится с этим теннисом ?