|
Світовий теніс / ATP –
Федерер про плани після тенісу: хоче коментувати матчі на Вімблдоні, а про роботу тренера поки не замислюєтьсяНовини
20.11.24 15:00 Катаріна Завацька: "Я навіть не думала, що в мене може бути так багато ресурсів у тілі - це все фактор збірної та командної підтримки"
18.11.24 22:00 "Ми зробили ставку на Завацьку і вона принесла результат". Капітан збірної України - про перемогу над Австрією в Кубку Біллі Джин Кінг
 - Ви часто говорили про те, що не мрієте про якийсь казковий фінал. У вас серйозно не було жодної картинки в уяві, як це має бути? – Ні. Мені просто хотілося знову зіграти, навіть на якихось маленьких турнірах, де ти можеш заробити мало очок. Це було б так здорово. Тому що в той період я собі усвідомив, що на Великих Шоломах виступати вже не зможу. - Але минулого тижня ви сказали, що в якомусь вигляді ще гратимете. Як це розуміти? Навіть такі матчі збиратимуть багато глядачів? - По-перше, мені не хотілося відбирати надію у вболівальників, говорячи категорично, що я більше ніколи не вийду на корт. По-друге, я завжди згадую Бьорна Борга, який закінчив кар'єру і просто зник з поля зору. Так шкода, що сталося саме так. Я не така людина, я дуже люблю спорт, мені хотілося б ще грати на якихось виставкових матчах. Так, я знаю, що все ще можу збирати стадіони. Звичайно, для мене не обов'язково, щоби щоразу це були 50 тисяч, як у Кейптауні. - Чи побачимо вас у Базелі на турнірі? - Подивимося. Навіть говорити про це непросто. І за останні кілька тижнів раптом надійшло стільки пропозицій. Наприклад, я знаю, що турніри Великого Шолома хочуть, щоб я приїхав і попрощався і на їхніх змаганнях також, що вони ще хочуть мене побачити. І я такий, мовляв, що? Я думав, що це буде один такий день і все. Отже, мені ще треба подумати, чи хочу я ще кудись поїхати. На турнірі в Базелі мене хотіли б побачити у вівторок, але ми особливо ще це не обговорювали. Я не знаю, мені треба подивитися, що і як відбуватиметься далі. Як бачите, я не сильно щось планував із цієї нагоди. Особисто мені навіть здається, що не будувати планів – це добре. - Щодо виставкових матчів, чи є якісь конкретні плани? - Мені б хотілося влаштувати захід у найближчі 6-9 місяців, щоб запросити туди всіх своїх колишніх тренерів, щоб подякувати їм та моїм вболівальникам. Мовляв, таке собі прощання між собою, матч-подяки, я сказав би. Я маю таку ідею і тепер, коли моє завершення кар'єри вже остаточно відбудеться, я можу почати організовувати цю подію. - А що щодо тенісних організацій, адже є певне протистояння за владу між структурами. Не хочете за зачиненими дверима стати медіатором? – Ні. І мені ще доведеться попрощатися з усіма. Я півроку якось хотів розпочати вже з ними цю розмову, але не міг змусити себе взяти і сказати, ну, гаразд, це були мої останні збори, наприклад, у Раді гравців. Боротьба за владу мене не спокушає. Якщо є тенісні проблеми, з якими я можу допомогти і через які до мене звернулися, то я подивлюся, що в моїх силах. Але я не бачу такого, щоб продовжувати свою тенісну кар'єру вже у цій ролі. Я б сказав, що бачу позитивні зміни, тому що є гарні ідеї у 30-річному плані АТР, який послідовно реалізується, є гарні ідеї у Джоковича та його організації. Я не був тим, хто за зачиненими дверима їм активно перешкоджав. Навпаки, в таких історіях я думаю відкрито і мені хочеться отримати якнайбільше інформації, щоб у цьому розібратися, а не керуватися конфліктом інтересів. - Чи є інші конкретні плани на майбутнє? Наприклад, бути чиїмось тренером чи ментором, капітаном у Кубку Лейвера чи Кубку Девіса? – Ні. Хоча моя програма відновлення завершена, я хочу продовжувати тренуватися, щоб ще бути у формі. По-перше, я маю фонд і тепер я можу інакше планувати якісь речі. Ми також говоритимемо про те, куди рухатись далі. У плані бізнесу я продовжую роботу з On у Цюріху. Є інші компанії, з якими я співпрацюю як амбасадор, у мене там також там багато друзів. І знаєте, що ще є? - Що? - Я серйозно не думав, що колись скажу це вголос, але десь півроку тому мені раптом прийшла думка (сміється), а чому не приєднатися до коментування якихось матчів? Тобто я завжди казав, що ніколи не займатимуся цим. Але я уявив собі, а що якби це був Вімблдон. І коментувати якісь матчі Вімблдону, як би це було… - Як Джон Макінрой? – Ні, він дуже багато матчів коментує. Для мене це була б ще одна причина залишатися на зв'язку з туром, з молодими гравцями, просто дивитись матчі, хоча я це й так роблю. Коли я вперше про це задумався, то мені навіть спало на думку, а чи не збожеволів я, думаючи про таке? – Зв'язати себе з іншими видами спорту не хочете? Чи не цікавить у плані бізнесу робота з ФК Базель? - Я теж знаю про ці чутки, але вони надумані. Правда, що я прив'язаний до клубу, але на цьому все. Мені просто подобається дивитися футбол разом із дітьми, бачити як гравці виграють титули. Щодо іншого все залежить від проектів, від їхнього характеру. Але ми з дружиною планували так, щоб до закінчення своєї кар'єри я був якнайменше залучений до сторонніх справ. Я хочу бути татом, бути вдома, проводити час із друзями та взагалі, щоб у мене просто був вільний час. - І які найближчі плани? - Перечитати все, що ви люди про мене написали (сміється). Наступного тижня ми із дружиною їдемо відпочивати. Що ще? Лежати на дивані, дивитись телевізор (сміється). - Дружина тепер буде у центрі уваги? - Звичайно буде. Останні роки були важкими для мене, але для моїх близьких вони були ще складнішими. Їй справді більше не подобалося дивитися мої матчі, знаючи, що при цьому відбувається з усіма травмами. Мені шкода, що вона переживала такі емоції. Для них це більше полегшення, що це вже в минулому. - З вашого особистого погляду, які були найбільш пам'ятні матчі у вашій кар'єрі? - Мені дуже пощастило. Що б я не вибрав, це буде щось дуже гарне, бо я мав так багато перемог і досягнень. Сюди теж треба зарахувати й якісь моменти, які ми переживали з командою. Думаю, щоб дати повну відповідь, мені потрібно буде витратити час і серйозно про це задуматися. З ходу можу сказати, що це, очевидно, мій перший титул на Вімблдоні, перемога над Пітом Сампрасом на Вімблдоні, мій камбек у 2017 році, перемога в Австралії, Ролан Гаррос у 2009 році. Не знаю, точно є ще такі моменти, можливо, це був чвертьфінал на турнірі серії 500, але з ним пов’язано щось дуже важливе. Потрібно поміркувати. Я радий, що, озираючись на свою кар'єру, у мене не так багато поганих спогадів спливають у пам'яті. Я починаю думати про це і в моїй голові лише щасливі моменти. Я, звичайно, щасливий, що мій мозок працює так, а не фокусується на поразках чи ще на чомусь. Єдине, про що я, мабуть, шкодую, мені хотілося б ставитися до всього професійніше з юного віку. Хоча, можливо, намагаючись стати стриманішим, я міг придушити в собі цей азарт і пристрасть, що потім зробило б мені ще гірше. Ставати серйозним зарано – це теж недобре. - Карлос Алькарас став першою ракеткою світу і сказав, що в дитинстві ви були одним із його кумирів, що йому сумно, що він ніколи не зіграє з вами. - Так, шкода, що ми жодного разу не зіграли. Він проводить фантастичний сезон і перемога на US Open, очевидно, це приголомшливе досягнення. Я завжди казав, що він буде одним із найзірковіших гравців у турі. У тенісу гарне майбутнє. Я пам'ятаю, що ми тренувалися з ним на Вімблдоні, коли він виступав у юніорах. Але я був більше радий бачити Хуана Карлоса Ферреро, тому що він мій приятель. За кілька днів я знову хотів з ними побачитися, але цього разу для розминки я хотів зіграти вже з самим Ферреро. Я тоді подумав, що він у такій чудовій формі, що ще міг би грати в турі. Тому я теж радий за Хуана Карлоса, що він досяг успіху не лише як тенісист, а й як тренер теж. Зараз багато молодих хлопців, вони набагато сильніші фізично, ніж я у їхньому віці. Багато цікавих особистостей. Можливо, я не оптимістично налаштований, що в тенісі зберігатиметься стиль подача-вихід до сітки. Я слабо уявляю, щоб багато гравців змушували свій організм проходити через такий стрес, тому що залишитися на задній лінії після подачі все-таки простіше в цьому плані. Але загалом все буде добре.  - Дискусії з приводу найкращих тенісистів в історії продовжуються. Наскільки важливо, що ви теж серед них. Чим хотілося б запам'ятатися найбільше? - Перші роки в турі я не думав про те, а які рекорди хочу побити. Ти просто граєш, намагаєшся чогось досягти. Тобто тоді я міг сидіти перед вами і говорити, о, кілька чвертьфіналів поспіль – це круто. Я ніколи не міг собі уявити, що я показуватиму стабільно високі результати, найвищі результати протягом стількох років. Це немислимо і, мабуть, саме те, чим я хотів запам'ятатися. Я ніколи не підозрював, що така стабільність може бути реальною і що її можу продемонструвати саме я. Звичайно, коли я став вигравати багато турнірів і впритул підійшов до рекорду Сампраса, тоді ми почали замислюватись, що потрібно робити, як планувати. І коли ми цю мету реалізували, ніхто не думав, а скільки ще треба виграти? Те, що я виграв 5 трофеїв після цього – це бонус для мене. Я впевнений, що багато гравців далі хотітимуть більшого та кращого. Для мене найголовнішим завжди було запитувати себе, чи я щасливий? Мені подобається те, що я роблю? І мені дуже пощастило, що багато років я провів як найкращі роки свого життя. Звичайно, останні кілька років були такими, якими були. Але за цей час я перетнув позначку в 100 титулів. Це теж було щось фантастичне. Мені не потрібні всі рекорди, що відчути себе щасливою людиною. Я грав так довго, я можу пишатися собою. - Мені цікаво, ми багато згадуватимемо про ваші удари, про роботу ніг, але чи може таке бути, що рішучість чи характер, щоб виграти стільки матчів у вашій кар'єрі, - це теж те, про що теж варто говорити? - Так, люди не про це говоритимуть і це забавно. Говорячи про мене, будуть згадувати інші речі, я щасливий, що я мав, чим їм запам'ятатися і чим пишатися. Але в тенісі потрібно мати все, особливо сміливість та вміння боротися, потрібно бути сильною людиною, щоб довго утримувати лідерські позиції. Мені здається, це логічно? Це не падає на тебе з неба, це не талант від Бога, хоча, мені здається, у когось це справді більше закладено у характері, начебто як у генах вже є ця схильність. У моєму випадку мені здається, що ці якості мені потрібно було знайти в собі і виховати, що було не так просто зробити. Так, мені пощастило, напевно, що від природи я міг краще тримати ракетку чи щось таке. Але знову ж таки, всі ці результати багато років - це результат інших речей. Тому вони такі цінні для мене. І мені важко було з цим на початку. Мене дуже часто критикували, іноді я вважаю, це було занадто, коли це було заслужено і коли це було незаслужено, мовляв він програв без боротьби, чому ж він не поборовся? Тобто людям здавалося, що я не залишив там усі свої сили, хоча мені здається, що я завжди був саме з тих гравців, який чи не найбільше намагався віддати все без залишку. Мені важко було зрозуміти, що це означає. Я повинен більше кричати, більше пітніти, повинен агресивніше поводитися на корті. Як вам показати, що я роблю все, що в моїх силах? Я все одно не така людина, я поводитимуся так, як мені хочеться. І хтось мені казав, мовляв, ти сильно м'який, ти маєш бути жорсткішим. Не знаю, мені хотілося бути нормальним і залишатися собою так довго, наскільки це можливо. Звичайно, потрібно було адаптуватися до всіх цих «кручених м'ячів», які летіли в мій бік. Але, незважаючи на це, я зберіг гарні стосунки з усіма. Можливо, саме це, що я не фокусувався на негативі, а мав позитивний погляд на речі, і допомогло мені отримати таке задоволення від свого життя в турі. Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! ?? ? Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: lavercup.com Фото: Getty Images. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
То может все-таки Леси хватит уже мучится с этим теннисом ?