|
Світовий теніс / ATP / Публікації –
Ракетний удар по Великій Британії і відміна тенісних санкцій після успіху у війні. Російський журналіст, який підтримує свою армію, працював торік на турнірі ATPНовини
Сьогодні, 10:05 Україна опустилася на одну сходинку в рейтингу націй після перемоги на Австрією в Кубку Біллі Джин Кінг
28.11.24 16:26 Іга Швьонтек у серпні провалила тест на допінг і отримала тимчасове відсторонення від виступів у Турі
 НА ТУРНІРІ АТР ПРАЦЮВАВ РОСІЙСЬКИЙ ЖУРНАЛІСТ, ЯКИЙ ПУБЛІЧНО ПІДТРИМАВ ВІЙНУ Про позитивне ставлення до росіян і білорусів у своєму спорті красномовно говорить той факт, що на турнірі ATP у Тель-Авіві у вересні минулого року працював російський менеджмент, а разом із ними й журналіст Михайло Іванов. Взагалі-то Іванов не лише журналіст, адже окрім написання новин він був головою пресцентрів на російських турнірах АТР/WTA, також виконував функції пресаташе російських збірних під час командних турнірів. Так, Ролан Гаррос, WTA, ATP - це все різні організації, скажете ви, але тенденція та сама. Суть в тому, що всі рішення теніс *повинен* ухвалювати колективно. В цьому ми переконались, коли тур покарав британців за їх власні санкції проти російських і білоруських гравців. Якби ATP і WTA дали Вімблдону право самостійно обирати політику щодо участі представників країн-агресорів, тоді б і відповідальність несли окремі органі за власні рішення. Наразі ж «колективний теніс» своїми вчинками раз у раз доводить, що дуже мало чим відрізняється від, скажімо, фехтування, і жодні стрічки та блакитно-жовті сердечки у твітах не здатні це приховати. Проте теніс хоча б міг бути чесним. Відсутність офіційної інформації на сайті турніру ATP у Тель-Авіві не дає можливості заявити про це офіційно, проте декілька спостережень дають зрозуміти, що й в Ізраїлі Михайло Іванов не був просто журналістом. На світлинах можна побачити як він сидить поруч з гравцями навпроти представників медіа під час пресконференцій, він виходить на корт, щоб взяти бліцінтерв’ю на корті, а наприкінці турніру – веде церемонію нагородження. Ще на одній світлині видно позначку «ORG» на акредитації Іванова, тож все говорить про те, що Іванов не просто працює на турнірі, він ще й працює там у складі організаційної команди. Нагадаємо, що цього року власник турніру російсько-ізраїльський мільярдер Михайло Міралішвілі потрапив під українські санкції, а через короткий час став продавати свій бізнес в Росії. Чи пов’язане це з бажанням не опинитись в санкційних списках інших країн і вийти з-під санкцій в Україні – журналістам бізнес-видань такі коментарі отримати не вдалось. Турнір у Тель-Авіві має й інші паралелі з турніром у Санкт-Петербурзі, окрім Мірілашвілі та Іванова, але про це трохи згодом.  Турнір ATP у Тель-Авіві / 2022 рік Поки наш портал вже другий рік через війну Росії проти України не має можливості знаходитись на турнірах закордоном, хоча й ми підтримуємо зв’язок із колегами та намагаємось отримувати акредитації для дистанційної роботи, Михайло Іванов попри всі свої заяви має посаду на турнірі АТР. Цього сезону Watergen Open відбудеться знову, тож у нього є гарний шанс вдруге там попрацювати. Думками про війну Іванов у деталях ділиться у власному блозі журналу «Tennis Weekend», головним редактором якого він і є. Чи хоч хтось в АТР здійснює мінімальну перевірку? Чи через недостатнє знання російської мови в чоловічому турі, як і на Ролан Гаррос польської, ніхто не зміг зрозуміти, що відбувається? В будь-якому випадку проблем із роботою Іванова на турнірі закордоном, очевидно, не виникло. Приблизно за місяць до роботи в Ізраїлі Михайло Іванов висловив упевненість, що перемога Росії у війні призведе до скасування тенісних санкцій. Процитуємо автора: «А гімн нам повернуть і «бан» (слово якесь неросійське), тобто заборону, знімуть, коли ми успішно завершимо спецоперацію в Україні, здійснивши її демілітаризацію та денацифікацію». Іванов вважає, що санкції в тенісі, антивоєнні декларації і заклики українських гравців засудити війну мають одну мету, «як і всіх санкцій у сфері економіки, культури та освіти, яка гранично зрозуміла: викликати невдоволення російських громадян (тут конкретно - російських тенісистів і любителів тенісу) діями Президента РФ, спонукати гравців і тренерів Росії на протестні заяви, тим самим послабивши і так вже не надто непорушну єдність нації в такий критичний для Росії період». «Лицемірству і дволикості міжнародних тенісних чиновників немає меж, - обурюється Михайло Іванов. - Не заглиблюючись ні на міліметр у суть питання - причини спецоперації Росії - вони чітко йдуть на поводу у США і Європейського Союзу, намагаючись зобразити нашу країну в ролі кривавого агресора, і беруть під свій захист нинішній де-факто нацистський режим України. Сьогодні на Заході готові виправдати будь-які, найодіозніші явища в сучасній Україні, аби все це сприяло їхній головній меті - послабленню Росії». «Так, російський спорт і російський теніс - у непростому становищі. Нас хочуть змусити зректися своєї країни в цей час суворих випробувань. Щоб ми вийшли на вулиці і натиснули на свого президента». Михайло Іванов при цьому не розуміє як гравці можуть відмежуватись від державної підтримки. «Що мається на увазі під підтримкою? Вітальна телеграма Володимира Путіна, яку він надсилав тому самому Данилу Медведєву після його перемоги на Підсумковому турнірі Nitto ATP Finals 2020 - це хіба не підтримка, нехай і суто моральна? Крім того, всім відомо, що президент Білорусі Олександр Лукашенко особисто курирує білоруський теніс, а білоруська тенісна федерація на якомусь етапі допомагала своїм гравцям фінансово (та й російська теж) - це може вважатися підтримкою від президентів Лукашенка і Путіна?».  Турнір ATP у Тель-Авіві / 2022 рік Іванов визнає, що російські гравці «при цьому змушені використовувати загальні гуманітарні терміни, щоб санкції проти них не посилили ще більше. Але радує вже те, що вони стали жорсткішими у своїх коментарях. Так, Рубльов знайшов потрібні слова щодо рішення британської влади та організаторів Вімблдону, назвавши його дискримінаційним. "Ми тут не для того, щоб говорити про політику, - заявив Рубльов, - тому що я в цьому нічого не розумію. Я просто росіянин, народився в Росії і прожив усе своє життя в Росії. Просто хочу показати, що ми хороші люди". І це, безумовно, так. Росіяни взагалі хороші люди, добрі - часом занадто, навіть до ворога. Терплячі, довго терплять, але коли терпіння вичерпується, їх уже не зупинити», - підсумовує Михайло Іванов. При цьому цей «тенісний експерт» дивується, як Амелі Моресмо, а з нею й інші тенісні керівники, могли дійсно подумати, що російські гравці не розуміють ризик озвучити свою солідарність із власним народом та його армією вголос. «Досить дивна якась ситуація, тому що вже неодноразово росіяни висловлювалися на тему спецоперації, вони роблять абстрактно пацифістські заяви про те, що вони проти (війни). Це говорили Рубльов і Медведєв, це говорили багато російських тенісисток. Тому, я не знаю - невже вони [організатори] очікують від них, що хтось відкрито зараз скаже: так, я підтримую спецоперацію?!" «Нам треба бути стійкими і терпляче чекати, поки успішно завершиться спецоперація Росії. Це вже саме по собі втихомирить багатьох. Антиросійська істерика, зокрема у сфері тенісу, рано чи пізно зійде нанівець. Якщо ми не здамося і не будемо всі хором впадати в абстрактний гуманізм і пацифізм, як інші наші тенісні профі, які, справедливо засуджуючи війну як таку (хто ж сперечається з тим, що війна - це жахливо), навіть не прагнуть заглибитися в суть та історію нинішнього конфлікту в Україні, намагаються всидіти на двох стільцях..». Чому російські гравці не можуть публічно висловитись про війну, Іванов пояснює у відповідь на торішній заклик Даяни Ястремської, щоб тенісисти не мовчали.  Турнір WTA в Санкт-Петербурзі / 2019 рік «Даяно, відповідаємо за всіх російських гравців, які змушені робити дипломатичні заяви, бо засудити свою рідну країну, Росію, вони не можуть, а відкрито підтримати - теж, інакше усунуть від турнірів узагалі. Росіяни не глухі до страждань українського народу, якого НАТО і його авангард США використовують як м'ясо для гармат для ослаблення, та що там - для знищення Росії [...] Війна - це жахливо, але нам не залишили іншого вибору, окрім як завдати превентивного удару по нацистському київському режиму, який готувався напасти на Донбас і Крим. Тому треба залишити в спокої російських гравців і позбавити їх ваших закликів "не мовчати". Краще помовчати самим». Михайло Іванов, критикуючи торішню заяву Олександра Долгополова, що він йде на фронт і готовий вбивати окупантів підкреслює, що «російські тенісисти (поки що) поводяться не в приклад миролюбніше, хоча змушені лавірувати, щоб не втратити доступ до змагань і призових, що виплачуються за участь у них». А відмова українців тиснути руку представникам рф, на думку Іванова, – це «дрібні уколи властиві малим націям, які як та "маленька собачка - до старості цуценя". У великих народів і великих країн, як Росія, натура ширша і шляхетніша. Навіщо нам опускатися до "нерукопотискання"?». Торік у своїх записах Михайло Іванов також розмірковував над тим, як саме російські спортивні чиновники можуть змусити уряд Великої Британії не наполягати на підписанні тенісистами заяви про засудження війни. «Але як вони реально зможуть це не дозволити, щоби дійшло до спортивної – та іншої – влади Великої Британії? Хіба що запустити «Кинжал» у бік резиденції британського прем'єра Бориса Джонсона», - пише Іванов. Ось як виходить: АТР штрафує британців за заборону на виступ росіян, а працівник турніру під егідою тієї ж АТР замислюється про ракетний обстріл цієї держави. Цьогорічне ж рішення повернути представників рф/рб на турніри на британських кортах Іванов оцінює як небажання плати нові штрафи. «Коли вдарили супостату по найболючішому, - гаманцю, все одразу змінилося. В самісіньке око. Ну а по іншому супостату ми б'ємо з вогнеметної системи «Сонцепік», гармат «Гіацинт», самохідної гаубиці «Гвоздика» та іншої зброї. І чим швидше нам вдасться завершити СВО, тим вищі шанси російських тенісистів відкинути нейтральний статус і повернути собі гімн, національну форму зі словом “Russia” та прапор. Про інший розвиток подій навіть думати не хочеться». До речі, Михайло Іванов знайшов, що сказати і про Італію («В ATP за кермом стоїть Андреа Гауденці – екстенісист з Італії, країни, яка [...] за останні кілька століть програла всі війни, в яких брала участь, а нині напхана базами НАТО і фактично не має свого державного суверенітету»), а також про країну-господарку Ролан Гаррос і майбутньої Олімпіади – Францію (країну, «яка свого часу з легкої руки маршала Петена лягла, як гуляща дівка, під Гітлера і всю фашистську Німеччину на довгих чотири роки»).  Турнір ATP у Москві / 2019 рік Інша господарка турніру Grand Slam Австралія теж не подобається Михайлу Іванову через вболівальників, які не підтримали Данила Медведєва у матчі против Рафаеля Надаля («треба згадати, хто емігрував до Австралії і населяв її: каторжники-втікачі та інший зброд. Не вершки суспільства. Це у генах сидить. Звідси така низька культура вболівання та культура взагалі»). Чи комфортно почувалися тенісисти з усіх цих країн, коли на турнірі поруч з ними у пресрумі сидить людина, яка ось так публічно висловлюється про їх держави і народи? Тимчасова, на думку Михайла Іванова, відміна турнірів ATP і WTA у Росії, на яких він працював, не така страшна «як те, що відчувають на собі наші, тепер уже співгромадяни, з Донбасу, які перебувають під обстрілом колишніх радянських «Градів». І тими кулями та снарядами, які летять у російських військовослужбовців, які захищають із ризиком для свого життя нашу з вами безпеку та державний суверенітет, на який рано чи пізно посягнули б США та їхня креатура НАТО – причому з території колись братської України, яка, коли завершиться спецоперація, знову помириться з нами, хоч і не відразу. Навіть не сумнівайтесь». А в нас сумнівів все більше. І запитань до тенісних структур усе більше. Бо вони, як і Арина Соболенко, говорять про абстрактні речі і роблять усе можливе, щоб у разі прямих запитань просто уникати відповіді і тягнути час, допоки всі про це не забудуть. Можливо, останні події, прохання Марти Костюк і наполегливість Дар’ї Мещерякової, змусять західних спортивних оглядачів не оцінювати фрази про те, що «ніхто не підтримує війну» як «прояв непокори режиму», коментаторів у прямому ефірі – не казати про війну проти України як «ситуацію на південному сході Європи», а тенісних журналістів – не вдовольнятись відповіддю «за мир/проти війни», а просити уточнити, що конкретно вони мають на увазі, чи не користуються вони тієї ж логікою, що й диктатори, чи не бачать вони все в тому ж самому світлі, що й Михайло Іванов. Опцію публічно заявити «без коментарів» ніхто не відміняв, до речі. І тенісним ЗМІ варто б притримати своє бажання виводити словосполучення «за мир» до статусу «антивоєнної заяви».  Виставковий турнір у Санкт-Петербурзі / 2022 рік Це і є одне із завдань цього матеріалу – продемонструвати в першу чергу іншим ЗМІ та організаторам, що не треба домислювати і сподіватись, що всі мають єдину логіку. Треба запитувати конкретно і уточнювати загальні фрази. Хто тут агресор і про який «мир» йде мова? Так зване звільнення російської армією українських міст? Успішне виконання інших цілей «СВО»? Дружні обійми і мирне життя у Радянському союзі 2.0? Чи перший крок до миру - це все ж таки вивід російських військ з території України? Якщо вже таким журналістам, як Михайло Іванов дозволено працювати серед організаторів турнірів, то чому нашим журналістам не дають ґрунтовно виконувати свою роботу. Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! ?? ? Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Згоден з Тоні. Для Рафи хотілося б більшого