|
Світовий теніс / Australian Open –
Чжен Ціньвень: "Зазвичай я не обіймаю суперниць після матчу, бо не бачу в цьому необхідності"Новини «Сьогодні був складний матч. Думаю, моя суперниця грала дійсно добре. Я рада, що пройшла перше коло, навіть незважаючи на те, що показала не свій найкращий теніс. Я справді щаслива, що змогла виграти цей матч.» - Сьогодні публіка сильно підтримувала вас. Що для вас означає грати за такої підтримки китайських уболівальників у Мельбурні?" - Мені здається, що я завжди граю начебто у себе вдома, в Китаї. Таке відчуття, що це мій дім, тому що так багато людей підтримують мене. Я відчуваю, як отримую від них багато енергії, особливо коли в суперниці був сетбол, і в нас була важка боротьба в першому сеті. Я намагалася весь час залишатися зосередженою. Навіть коли в моєму геймі на подачі рахунок був 40:0 на її користь, я не втрачала концентрацію. Я просто обожнюю грати перед публікою на Australian Open. - Чи відчувається різниця, коли ви повертаєтеся на арену Рода Лейвера, де грали у фіналі турніру Grand Slam? Які емоції ви відчуваєте? Я знаю, що ви грали виставкові матчі минулого тижня, але чи відчувалася різниця в цьому матчі? - О, так, це величезна різниця. Ніяк не порівняти справжній матч і виставковий. Тут я повністю зосереджена, кажу собі: «Давай!». У напружені моменти можна почути, як я кричу «Давай!», але у виставкових матчах цього не буває. Навіть на тренувальних матчах я ніколи не кричу «Давай!», тільки в реальних матчах. Мені багато хто нагадує, що торік у мене було багато трьохсетових матчів, тому цього року я сподіваюся вигравати матчі у двох сетах. • Більше новин Australian Open у нашому Telegram-каналі - Ви говорили, що не зацікавлені в дружбі в турі. Що ви думаєте про рукостискання після матчів? Вам комфортно їх робити? Чи це здається трохи дивним? - Ну, я завжди потискаю руку своїй суперниці, бо вважаю це базовим проявом поваги. Незалежно від того, виграю я чи програю, я завжди подаю руку. Але це не завжди рукостискання з посмішкою. Це я знаю про себе. Зазвичай я не обіймаю суперниць, бо не бачу в цьому необхідності. Я просто приходжу сюди, щоб зіграти матч. Якщо я програю, я просто виявлю базову повагу - і це все. Тож, ви ніколи не побачите мене з посмішкою, якщо я програю матч. Якщо таке трапиться, це буде дуже дивно, що означає, що в той день мені не було діла до цього матчу (сміється).  - Наскільки ви нервували сьогодні, виходячи на корт? - Насправді, я сильно нервувала. Я почала нервувати ще вчора, тому що відчуваю особливі емоції до Australian Open. Я вважаю, що це один із найважливіших турнірів. Мені дуже подобається тут. Але коли я нервую, я граю краще. Я більше зосереджуюся, припускаюся менше помилок. Однак, скажу так, коли рахунок став 5-3 у першому сеті, я відчула, що нервозність заважає мені показати свій найкращий теніс. - Чи відчуваєте ви, що на турнірах, чи то турніри Grand Slam, чи то WTA, вам легше зосередитися на своїй роботі, на відміну від того часу, коли ви вдома, де доводиться балансувати між тренуваннями та іншими справами? Деякі гравці говорили, що тенісний корт для них - це найспокійніше місце. - Для мене трохи інакше. Я вважаю тенісний корт місцем, де моя мрія стає реальністю, місцем, де я хочу ставати кращою. Але я також можу знайти спокій за межами тенісного корту. Я люблю читати, люблю співати. Щоразу, коли я співаю, я перебуваю в такому ж потоці, як на корті. Коли я читаю або пишу, це те саме. Тож я можу знаходити свій спокій і поза кортом. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Ахаха, ще і бублик з пекарки спекли. Це позор