|
Світовий теніс / ATP –
Колишня восьма ракетка світу - про свою кар'єру: "У мене невелика статура, але вона створювала проблеми найбільшим гравцям в історії"Новини Дієго Шварцман готується попрощатися з тенісом. Цього тижня, в Буенос-Айресі, він зіграє свій останній професійний турнір. У відвертому есе для сайту ATP 32-річний аргентинський тенісист поділився своїми емоціями, спогадами та думками про власну кар'єру. "Минулого місяця я був в Уругваї, насолоджуючись відпусткою з сім'єю, коли випадково зустрів одного хлопця, француза, якому було, напевно, 22 або 23 роки. Він сказав мені: «Я пам'ятаю, як ви грали проти Рафи на Ролан Гаррос, і раптом почався дощ!». У чвертьфіналі 2018 року я вів у матчі проти Рафи з сетом і брейком, коли погода змусила нас повернутися на корт наступного дня. Рафа виграв той матч і турнір. Я сім разів програвав на другому тижні турнірів Grand Slam Надалю або Джоковичу. Я грав дуже добре. Якби не ці хлопці були моїми суперниками, думаю, я міг би пройти ще далі на цих турнірах. Але я пишаюся тим, що ніколи не здавався без боротьби перед цими легендами, і приємно, що вболівальники досі це пам'ятають. Я не виступав на турнірах з минулорічного US Open і міг робити такі речі, як кататися на сноуборді з сім'єю, а також трохи грати в падл-теніс. Час від часу я зустрічаю фанів, які кажуть мені приємні слова, обіймають мене і таке інше. Це особливі моменти. Цього тижня я завершую кар'єру після турніру в Буенос-Айресі. Останнім часом було трохи сумно дивитися теніс, знаючи, що цей момент наближається, але смуток був світлим. У мене залишилося багато неймовірних спогадів, про які можна згадати, і досягнень, які можна святкувати. Я зміг здійснити багато своїх мрій і досягти більшого, ніж люди вважали можливим для мене. У мене невелика статура, але вона створювала проблеми найвидатнішим гравцям в історії.  Початок кінця моєї кар'єри настав у Гамбурзі 2022 року. Я програв у першому раунді в напруженому матчі, але щось було не так. Того дня моє тіло не відповідало на поставлені запитання. Я відчував емоції під час гри, але вони не були хорошими. Мої руки трохи тремтіли. Я боровся з роздратуванням і судомами. Я подумав, що, можливо, просто трохи втомився і мені потрібно відпочити. Лише через дві хвилини після того, як я залишив корт, я сів поруч зі своїм тренером Хуаном Ігнасіо Челою. Він ставив мені різні запитання про моє тіло, про те, що я відчував на корті, і про сам матч. Це було незвичне відчуття. Але таке іноді трапляється з тенісистами. Буває, що кілька тижнів твій теніс, голова і все інше не працюють так, як треба. Тоді ти їдеш додому, відпочиваєш, відновлюєшся - і це допомагає. Але цього разу я почувався інакше. Я вже ніколи не був таким, як раніше. Наприкінці 2022 року я думав, що справи покращуються. Я мав хорошу передсезонну підготовку і добре почувався, починаючи новий сезон. Але коли прийшов час ґрунтового сезону, я знав, що кінець настане швидше, ніж я думав. Після поїздки в Австралію і змагань у Південній Америці я виграв лише один матч. Те саме відчуття, що і в Гамбурзі, повернулося. Я знову відчував судоми, і моє тіло не підкорялося. Я не міг нічого зробити. Я дуже страждав і перестав отримувати задоволення від процесу. Щоб змагатися на найвищому рівні, потрібно тренуватися і робити все на певному рівні, тож це було дуже важко. Я змінив тренерів, думаючи, що, можливо, настав час змінити щось, почути інші голоси і нові методи роботи. Це було неправильне рішення. Справа була в мені. Не в комусь іншому. Те, що я робив роками, допомогло мені багато чого досягти в нашому спорті. На US Open-2017 я вперше став сіяним гравцем «мейджора» і вийшов у чвертьфінал. Озираючись назад, я мав чудовий шанс вийти в півфінал у матчі проти Пабло Карреньо Бусти. Саме тоді я вийшов на новий рівень у своїй кар'єрі. Після того моменту я зрозумів, як моє тіло почувається після п'ятисетових матчів і що означає грати на другому тижні турніру Grand Slam. Наступного року я вперше увійшов у топ-20. У 2020 році я дійшов до півфіналу на Ролан Гаррос, досяг найвищого в кар'єрі 8-го місця в рейтингу PIF ATP і виступив на Підсумковому турнірі ATP. У березні наступного року я виграв свій четвертий і останній титул ATP у рідному Буенос-Айресі. Це був дивовижний момент для хлопця з Аргентини. За цей час я зрозумів, що для успіху потрібно дуже багато. Існує так багато важливих речей: тренування, харчування, психологія, правильне оточення, впевненість у своїх можливостях і підготовці. Я віддав цьому всьому себе.  Мій теніс полягав не тільки у форхендах і бекхендах. Іноді я виходив на корт, намагаючись придумати як зламати свого суперника. Навіть трохи кумедно, що врешті-решт теніс зламав мене. Ось чому це кінець. Але це нормально. Я щасливий. Якби хтось сказав юному Дієго, що я доб'юся всього цього, моя відповідь була б простою: «Жодних шансів». У дитинстві нашій родині було нелегко фінансово. Я подорожував із мамою, і в готелях, у яких ми зупинялися, майже ніколи не було телевізора. Майже на всіх турнірах ми спали в одному ліжку. Одного разу ми зупинилися в якомусь місці, бо кімната коштувала два песо за ніч. Ми намагалися нашкребти гроші, щоб допомогти мені їздити на турніри. Навіть продавали гумові браслети, що залишилися від старого сімейного бізнесу, щоб оплатити ці подорожі. На турнірах я бігав і продавав їх. Інші діти теж це робитимуть, тож ми ділилися з ними частиною прибутку. То як я дійшов так далеко? Чесно кажучи, я сам не знаю. Я знаю, що був справді хорошим тенісистом. І навіть зараз, коли тренуюся, я бачу, що я досі хороший гравець. Я був у топі 4-5 років, але, якщо говорити відверто, я насправді не знав, що зможу дійти до цього рівня. Щось, про що говорили багато людей, так це був мій зріст, 170 сантиметрів. Мені це не подобалося під час кар'єри, тому що часто, коли я добре виступав на турнірах, усі питали мене, як мені це вдається і як я збираюся виграти наступний матч. Усе зводилося до моєї ваги, мого зросту і взагалі всього, що стосувалося моєї невеликої статури. Без високого зросту неможливо бути в топі - це правда. У топ-100 майже немає гравців мого зросту. Не буду брехати - це було важко. Я мав працювати дуже багато поза кортом, щоб мої суперники не відчували, що в мене менше сили або коротші рухи чи ще щось. Я точно знаю, що зріст має велике значення в тенісі. Але понад 50% успіху в матчах залежить від того, що ти робиш за межами корту. Мені дуже подобається, коли люди кажуть мені: «Ти був бійцем, але ти також був дуже хорошим тенісистом». Бути просто бійцем недостатньо, щоб бути на вершині цього спорту. Треба грати в хороший теніс. Треба мати хороший форхенд, хорошу подачу і добре рухатися. Тільки те, що ти є бійцем, не виведе тебе в топ. Я був там, тому що я добре грав. Ніхто не подарував мені цього. Я заробив це сам. Коли я був молодий, я не очікував, що досягну того, чого досягнув. Але протягом своєї кар'єри я знав, що я заслуговую бути там, де я є". Дієго Шварцман за свою кар'єру виграв чотири титули АТР (три на ґрунті й один на харді), і ще десять разів доходив до фіналів, зокрема й на «Мастерс» у Римі 2018 року. У 2020 році аргентинець зіграв у півфіналі Ролан Гаррос, а у 2017 і 2019 роках доходив до чвертьфіналу на US Open. На тенісному корті Шварцман заробив 14,2 млн. доларів США призових. Джерело: atptennis.com |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
