|
Світовий теніс / ATP –
Карлос Алькарас - після перемоги у фіналі в Лондоні: "Я приїхав сюди без жодних очікувань - просто хотів пристосуватися до трав'яного покриття"Новини - Карлосе, вітаємо! Ти перший гравець після Надаля у 2008, який виграв Ролан Гаррос і Queen's в один сезон. Наскільки складно було зробити цей перехід з одного покриття на інше: ментально і фізично? Чим найбільше задоволений після цього титулу?. - Насправді, це дуже складно: переключитися з ґрунту на траву всього за кілька днів. У мене було всього два тренування перед початком турніру. Я приїхав сюди без будь-яких очікувань. Просто хотів зіграти 2-3 матчі, відчути покриття, зрозуміти, над чим треба працювати. Найбільше цього тижня я пишаюся тим, як мені вдавалося покращувати гру з кожним днем. Від першого матчу і до фіналу - я відчуваю себе зовсім іншим гравцем на трав'яному покритті. Я дуже швидко до нього адаптувався, і саме це тішить мене найбільше. - Після Ролан Гаррос ти відпочивав на Ібіці. Як це допомогло перезавантажитися і знову вийти на такий рівень? Плануєш повернутися туди перед Вімблдоном? - (сміється) Багато хто запитує мене те саме: «Чи повернешся ти на Ібіцу?» Хотів би! Але річ ось у чому: я з тих гравців, яким справді потрібні дні без тенісу, щоб просто побути з сім'єю, з друзями, перезавантажити голову. І добре, що я це про себе знаю. Ібіца мені дуже допомогла: просто побути людиною, а не тенісистом. Відключитися, повеселитися, і потім повернутися на корт зі свіжою енергією, з новим голодом до гри. Не скажу, що виграв турнір завдяки Ібіці, але відпочинок там точно був дуже вчасно і пішов на користь. Після цього турніру я залишуся в Лондоні, спробую трохи відпочити, і вже потім буду готуватися до Вімблдону. - Ти став третім іспанцем в історії, який виграв чотири титули на траві після Рафаеля Надаля і Фелісіано Лопеса. Причому ти зробив це в 22 роки, а вони в 29 і 37 відповідно. Чи має для тебе значення така статистика? - Якщо чесно, я не надто звертаю увагу на такі речі. Але, звісно, коли про це дізнаєшся, то це приємно. Бути поруч із такими гравцями, як Надаль і Фелісіано - це велика честь. Я досяг цього у 22 роки. Іноді треба просто сісти й усвідомити: «Так, це круто.» І я дійсно це ціную. Сподіваюся, на цьому не зупинюся. - У четвер ти говорив, що незадоволений своєю подачею. Але сьогодні вона стала справжньою зброєю. Наскільки це тебе тішить?. - Я дуже цим пишаюся. Це те, над чим я працюю постійно - не тільки на траві. І на ґрунті, і на харді - я постійно намагаюся поліпшити подачу, змінюю техніку, рухи. Після матчу з Мунаром я був незадоволений своєю подачею. І ми внесли кілька змін. Відтоді я подаю дуже добре. Чесно кажучи, тепер я розумію, як себе почувають Джон Існер і Райллі Опелка (посміхається). Сьогоднішній матч - великий крок уперед. Коли граєш із суперником, який відмінно подає, твоя подача теж має бути на рівні. Тож я дуже задоволений і хочу ще краще подавати на Вімблдоні. - Ти так добре граєш на траві. Це вже твоє улюблене покриття? (посміхається) Ну, я не можу сказати «ні», правда? Ми граємо на траві всього кілька турнірів на рік, але так - почуваюся тут чудово. Але, напевно, зараз моє улюблене покриття все ж ґрунт. Але на траві я почуваюся «як удома». І це класне відчуття. - З моменту програшу в Маямі ти маєш серію з 27-и перемог і програв лише один матч. Ти завжди кажеш, що головне це грати з посмішкою. Що допомогло повернути цю радість після Маямі? - Після поразки в Маямі в мою сторону було багато хейту. Я програв у першому колі, і замість того, щоб тренуватися, взяв паузу і поїхав у Канкун із сім'єю. Люди тоді почали говорити: "Що з ним не так? Програв - і не тренується?" Але для мене це було надзвичайно важливо. Я провів 5-6 днів без ракетки, без кортів. Просто відпочинок із сім'єю, перезавантаження, спокій. І це повернуло мені радість. Знову захотілося грати, змагатися, виходити на корт з посмішкою. Це і було найголовнішим - згадати, що для мене дійсно важливо. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Далее рфянка Андреева, интересно, конечно, она играет. Высоко над сеткой топ спинами раскладывает мячи по корту, вообще практически не рискует, не пробивает каждый второй мяч в сетку или аут, и у неё получается, играет головой, почему так не получается у украинок - риторический вопрос