|
Світовий теніс / Вімблдон –
Яннік Сіннер - про перемогу над Алькарасом на Вімблдоні: "Цього разу мені щастило в тому, в чому йому щастило в Парижі"Новини У вирішальному поєдинку трав'яного «мейджора» італійський тенісист у чотирьох сетах переміг чемпіона турніру двох останніх сезонів Карлоса Алькараса. Для Сіннера цей титул став першим на Вімблдоні та четвертим на турнірах Grand Slam. - Яннік, ви чемпіон Вімблдону. Які у вас відчуття? - Так, це неймовірно. Я мріяв просто зіграти на цьому турнірі, хотів просто бути його частиною. А тепер я сиджу тут із трофеєм і це щось неймовірне (посміхається). Так що, так, дивовижне відчуття. - Після матчу у вас була дуже емоційна реакція. Розкажіть, як почуваєтеся після всього, через що пройшли цього року і на корті, і поза ним. І наскільки важливо було мати батьків поруч. - Так, дуже емоційно, навіть якщо я не плакав. Це емоційно, тому що тільки я і близькі мені люди знають точно, через що ми пройшли і на корті, і за його межами. Це було як завгодно, тільки не легко. Ми намагалися тиснути, на кожному тренуванні, навіть якщо мені іноді було важко психологічно. Можливо, навіть більше на тренуваннях, тому що коли я граю матч, я можу відключитися і просто грати. Я вірю, що це мені дуже допомогло. Розділити цей момент з усією родиною - це найпрекрасніше, що могло зі мною статися. У Парижі була тільки моя мама, і це вже було неймовірне відчуття. А тут мій тато, мій брат, моя мама і вся команда. І не тільки мої тренери, а всі, хто працює зі мною, були тут. Це прекрасні відчуття. - Очевидно, що найважливіший результат сьогодні - це трофей Вімблдону. Але наскільки важливо для вас у вашому суперництві з Карлосом було перемогти його сьогодні? - Це важливо, звичайно. Тому що коли ти програєш комусь кілька разів поспіль - це непросто. Але водночас раніше я відчував, що був дуже близько. Якщо подивитися на всі наші зустрічі: у Пекіні 7:6 у третьому сеті, у Римі в мене був сетбол у першій партії, яким я не зміг скористатися, у Парижі сталося те, що сталося. Але я відчував, що я близько. Я ніколи не опускав руки. І я продовжую рівнятися на Карлоса, тому що навіть сьогодні він робив деякі речі краще за мене. Це те, над чим ми будемо працювати, готуватися, тому що він знову буде готовий боротися. І не тільки він, а всі. У нас велика мішень на спині, тому маємо бути готові. А далі подивимося, що буде. - Чи здивовані ви рівнем, якого досягли після тримісячної дискваліфікації? Якби хтось у лютому чи березні сказав вам, що ви будете у фіналі Ролан Гаррос і виграєте Вімблдон, що б ви відповіли? - Я б не повірив, ні. Дійти до пізніх стадій турніру Grand Slam - це вже саме по собі дуже складно. Навіть якщо ти у чудовій формі та маєш ідеальну підготовку, це дуже важко. Після фіналу в Парижі, я відчув, що зробив щось вагоме, - став фіналістом Ролан Гаррос. І це було нелегко. А приїхати сюди і виграти Вімблдон - це неймовірно, правда ж? Але при цьому я намагався вірити в себе і приймати все, що відбувається. Є тільки один шлях - ставати найкращим гравцем. І якщо ти це робиш, шанс вигравати матчі зростає, тому що ти вкладаєш зусилля щодня. Саме це ми й робили. І далі робитимемо ще більше, бо є гравці, які йдуть за нами. Треба бути готовим. - Карлос був тут раніше і сказав, що головна різниця сьогодні - це гра на другій подачі. Що, на вашу думку, стало ключовим у матчі? - Різниця дуже маленька, межі дуже тонкі. Сьогодні я відчув, що мені кілька разів просто пощастило. Потрапляв у лінії. Цього разу мені щастило в тому, у чому йому щастило в Парижі. Грань дуже тонка. На початку ми обидва не дуже добре подавали, але також було важко приймати другу подачу. Потім я знайшов ритм на першій подачі, особливо в другому і третьому сетах. У четвертому сеті були моменти, коли я подавав дуже добре, а потім знову були проблеми. Але це нормально, тому що коли граєш дві-три-чотири години, то неможливо тримати один і той самий рівень. Якщо питати мене, у чому різниця, то вона дуже-дуже мала. Сьогодні просто це склалося на мою користь.  - Наскільки ви пишаєтеся тим, як змогли оговтатися після Ролан Гаррос? Даррен Кейхілл (тренер) був тут кілька хвилин тому і сказав, що він би не зміг так швидко залишити це позаду. - Саме цим я пишаюся найбільше, тому що дійсно було дуже непросто. Я завжди намагався бути чесним із собою, і також вів внутрішній діалог. «А що як?». «А що якби?». Я намагався прийняти це. Буває різне. Я вважаю, що якщо ти програєш фінал на «мейджорі» в такий спосіб, то це краще, ніж якби тебе знищили і ти виграв лише два гейми. А далі ти продовжуєш і тиснеш. Я тренувався з великою інтенсивністю, тому що відчував, що можу грати дуже добре. Саме тому я і сказав після Ролан Гаррос, що це не час мене пригнічувати, тому що попереду ще один турнір Grand Slam, і я чудово виступив тут. - Суперництво з Карлосом... Очевидно, що ви хочете перемагати щоразу. Але чи є в цьому щось хороше для вас, мати сучасника, з яким ідете поруч, з ким можна порівнювати себе? І чи відчуваєте ви, що він уже зробив вас найкращим гравцем? - Так, звісно. Це більше про емоційний і мотиваційний бік - мати когось молодого, хто виграє, по суті, все. І якщо хочеш не відставати, то треба бути готовим. Я радий, що ми показуємо, що в нас правильний підхід до роботи. Зрештою, найважливіше - це стати кращою версією себе. Я не думаю, що зараз я в найкращій формі, тому що в 23 роки не можеш бути на піку. Сподіваюся, що зможу ще додати. Але важливо мати таких гравців, тому що вони змушують тебе думати і мати силу щодня виходити на тренувальний корт і працювати. - Чи робить усе ще більш особливим той факт, що ви перемогли Карлоса тут, на покритті, яке вважається одним із його улюблених? - Знаєте, не те щоб мені все одно, але... звісно, моє улюблене покриття - хард. Я більшість титулів виграв саме на ньому. Але я знаю, що можу добре грати і на інших поверхнях. На початку кар'єри я відчував, що зможу досягти чогось тут, тому що мої удари досить плоскі, і м'яч проходить швидко. Ґрунт - це інша справа, тому що там я не мав належної фізичної форми, але цього року вона була відмінною. Я провів 5,5 годин із Карлосом. Це був дуже фізичний матч. І в цьому теж був позитивний момент. А виграти Вімблдон - це найособливіше, що може бути. Я не порівнюю це з покриттям чи ні. Вімблдон - він інший. - Ви згадали, який особливий для вас Вімблдон. Що для вас означала зустріч із принцесою Уельською? І що ви сказали їй та її дітям? Здавалося, ви чудово спілкувалися, підписували м'ячі для дітей - Так, спочатку я не знав, що сказати (журналісти сміються). У такі моменти... складно зрозуміти, як правильно говорити. Я завжди намагаюся бути природним. Я запитав дітей, чи грають вони в теніс, якими ракетками - такі речі. Це було неймовірно. Я думаю і вірю, що для нас, тенісистів, дуже приємно, коли вони приходять на нас дивитися, тому що це робить все ще більш особливим. Видно, наскільки сильно вони піклуються про теніс і спорт загалом. Це дуже, дуже почесно. Мені пощастило зустріти її і всю сім'ю, тож це був дуже приємний момент. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Дуже хотілося б, щоб у цієї розумної і талановитої дівчини було велике майбутнє!!!