|
Світовий теніс / US Open –
Іга Швьонтек - про перемогу над Александровою на US Open: "Задоволена рівнем своєї концентрації та якістю всього, що робила на корті"Новини Іга Швьонтек упевнено обіграла Катерину Александрову та втретє в кар'єрі вийшла до чвертьфіналу US Open. Це вже 13-й чвертьфінал на турнірах Grand Slam для польки, яка в 24 роки стала наймолодшою з 2005 року тенісисткою, що змогла пробитися до чвертьфіналу на всіх чотирьох «мейджорах» в одному сезоні. - Іга, ваші думки після сьогоднішнього матчу? - Звичайно, я задоволена своєю грою. У другому сеті я не дозволила Катерині повернутися в матч, тож я задоволена рівнем своєї концентрації і якістю всього, що робила на корті. - Чи виходили ви після матчу на додаткове тренування, і якщо так, то надовго? - Так, приблизно на 15-20 хвилин. Нічого інтенсивного. - Сьогодні все більше гравців мають двох або навіть трьох тренерів. Ви ж працюєте тільки з одним наставником. Це свідомий вибір? - Думаю, все залежить від тренера. Для мене це комфортніше, але, звісно, це вимагає величезної роботи саме від нього. Сезон стає дедалі довшим, і не всі можуть подорожувати постійно. Я ж спочатку хотіла, щоб одна людина вела весь процес. Це простіше з точки зору комунікації. - Ви завжди робите вправи на реакцію перед матчем. Це з'явилося відразу чи з часом? - У юніорські роки я була набагато слабшою в реакції на корті. Потім настав сезон, коли все «клацнуло», і вправи стали даватися легше. Відтоді моя розминка практично не змінюється. Додаю щось нове тільки тоді, коли стає нудно. Але мені комфортно з рутиною. - Ви завжди віддаєте сувеніри конкретним уболівальникам, а не просто кидаєте в натовп. Це принципово? - Так, тому що зазвичай одразу кілька людей тягнуть руки. Якщо це дівчина, а поруч хлопці з довшими руками, шансів у неї майже немає. Тому я намагаюся кидати цілеспрямовано. Це своєрідна справедливість. - Чи не здається вам дивним, що люди так прагнуть отримати ваш використаний рушник? - Ні, бо в дитинстві я теж мріяла про рушник Рафи. Іноді дивно, коли хочу віддати щось дитині, а дорослий вихоплює. Тоді думаю: «Ну, це ж не для вас». - Ваша наступна суперниця - Аманда Анісімова. Ви говорили після Вімблдону, що в спорті немає місця для жалю. Це риса з дитинства? - Так, більшість із нас виховувалася саме так. Якщо ви хочете стати спортсменом, ви повинні прагнути виграти кожне очко. Це нормально. Після Вімблдону було багато запитань через рахунок, але якщо ви самі грали, то розумієте: ніхто нічого не віддає просто так. - У чому для вас найбільша різниця між Вімблдоном і US Open? - Це зовсім інший досвід. У Лондоні тиша, а тут - постійний шум, навіть світло яскравіше на екранах під час розіграшів. Складніше сконцентруватися. Але якщо я у своїй «бульбашці», то нічого не чую. Усе залежить від мого психічного стану в конкретний день. - Ви сказали, що фокус не приходить сам собою. Що ви робите, щоб його утримати? - Це важко пояснити. Це результат щоденної роботи роками. Концентрація не з'являється сама - її треба тримати, навіть якщо навколо шум. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Дуже хотілося б, щоб у цієї розумної і талановитої дівчини було велике майбутнє!!!