|
Світовий теніс / Кубок Девіса –
Флавіо Коболлі: "Мій дідусь тепер хвалиться моїм кубком перед своїми друзями, але коли я повернуся з відпустки, то заберу трофей назад"Новини Про враження від Кубка Девіса "Я ніколи не відчував таких емоцій, коли весь стадіон скандував моє ім'я. Я отримував задоволення, навіть коли намагався зрівняти рахунок у матчі проти Мунара. Звичайно, було важко, але під час того матчу я навчався. Я зрозумів те, про що говорить капітан збірної Філіппо Воландрі: «Кубок Девіса виграють не завжди чемпіони». Минулого року Алькарас не виграв у Малазі, цього року збірна Німеччини зі Звєрєвим програла в півфіналі. Я усвідомив, що потрібна особлива відданість команді і бажання перемогти, яке виходить за межі власних якостей. Наприклад, якщо згадати про Янника, то він незамінний для збірної у всьому, що він робить, але в Болоньї з часом у нас сформувалася дуже сильна віра в перемогу і без нього. На тренуваннях я грав погано, весь час програвав, але почуття впевненості зростало і зробило нас усіх непереможними. Кожен робив свою частину. Як глядач, Лоренцо Сонего не пропустив жодного розіграшу - навіть щоб сходити в туалет, наприклад. Болеллі і Вавассорі надавали величезну підтримку, я підтримував Маттео, а потім він підтримував мене. Всі зробили свій внесок. Під час трисетового матчу проти Зізу Бергса я побоювався, що у мене почнуться судоми. Але я думав тільки про одне: я не маю права підвести хлопців і зганьбитися. Саме це змусило мене продовжувати боротися".  Про своїх близьких "На матчах були присутні мої найближчі родичі та друзі. В очах мого батька я бачив щастя і хвилювання - таке саме, як тоді, коли я грав у чвертьфіналі Вімблдону проти Джоковича. Я збережу спогади про ці емоції з собою назавжди. Також мій дідусь тепер хвалиться моїм кубком перед своїми друзями. Але коли я повернуся з відпочинку на Мальдівах, то заберу трофей назад". Про цілі на наступний сезон "Це тема, яку ми обговоримо на передсезонній підготовці, після канікул. Я довіряю людям поруч. Особливо своєму батькові, тому покладаюся на нього. Моя мета зрозуміла: увійти в топ-10. Не знаю, коли і як, але щоб залишатися на рівні Янника та інших сильних гравців, мені потрібно працювати над слабкими сторонами. Необхідно підвищувати свій рівень гри. Я не вважаю, що повинен завжди вигравати, але щоб рости, потрібно грати: і вигравати, і програвати. Поки моя кар'єра розвивається поступово і стабільно - саме так, як мені подобається. Це стосується і командних турнірів - Кубка Девіса, United Cup, Laver Cup. Спочатку я був запасним гравцем, а потім став ключовим. Я долав кожну сходинку чесно, послідовно і щиро. Саме так і вибудовується шлях, і для мене Болонья назавжди залишиться переломним моментом моєї кар'єри". |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Шановні адміни! Опублікований вище рейтинг на ранок 23.02.26 неактуальний стосовно Вероніки Подрез. Пройшло лише півдоби, як на вашому сайті з'явилася новина про виграний нею турнір W35 в Гаазі. Реально вона №213 в рейтингу (+25 місць!).