|
Світовий теніс / ATP –
Гаель Монфіс: "Цього року в Окленді я нічого не захищаю - сам факт, що я виходжу на корт, уже велика перемога"Новини - Як Ви почуваєтеся фізично і ментально напередодні старту сезону? - Я почуваюся добре. Я тренувався протягом останніх кількох тижнів. Звичайно, я завжди можу почуватися краще, але я готовий грати матчі, а це найважливіше. Я вже тиждень тут і тренуюся досить інтенсивно. Загалом почуваюся добре, тому я щасливий. Я радий, що нарешті можу розпочати сезон. - Що ви відчуваєте, повертаючись в Окленд у статусі чинного чемпіона змагань? Чи робить це турнір іншим для вас? - Звичайно, це трохи інше відчуття, але цього року в моїй голові я не повертаюся сюди як чинний чемпіон. Я приїхав сюди швидше з відчуттям, що це мій останній турнір в Окленді. Звичайно, якщо мені вдасться знову виграти, це буде неймовірно. Але цього року я нічого не захищаю. Я просто намагаюся вигравати. Сам факт, що я виходжу на корт - це вже велика перемога. Якщо мені вдасться вигравати матчі, це буде ще краще. - Як ви ухвалювали рішення про завершення кар'єри, про яке оголосили в жовтні? - Я знав про це вже давно. Звісно, ми з командою деякий час тримали це в таємниці, але ще під час американської серії турнірів ми знали, що я хочу оголосити про це трохи пізніше. Я відчував, що буде правильно спочатку повідомити про це близьким. Час, звісно, минає дуже швидко. Моє офіційне оголошення було в жовтні, але я знав про це задовго до того. Я відчував, що саме той момент був правильним. Я люблю теніс і люблю цей спорт. Я вирішив, що зіграю ще кілька турнірів. Їх буде небагато, але це будуть турніри, які я дійсно люблю. Саме тому для мене - це перемога. Я задоволений своїм рішенням і, звісно, з нетерпінням чекаю цього останнього року. - Чи відчуваєте ви додатковий тиск через те, що це ваш фінальний сезон? - У певному сенсі так, але цей тиск йде тільки від мене самого, а не від когось іншого. Я думаю, що ніхто насправді нічого від мене не очікує, крім мене самого, тому що я хочу виступати добре. Якщо чесно, це не завжди корисно, адже коли я занадто тисну на себе, я стаю менш креативним і менше отримую задоволення від гри. Тому мені потрібно знайти правильний баланс. Це виключно мій власний тиск. - Ви не грали кілька місяців, чи не викликає це занепокоєння, враховуючи можливості вашого тіла? - Це непросто. Це справді непросто. Я вже трохи старію, тому це дається нелегко через ритм і все інше. Якщо бути чесним, навіть американська серія турнірів була дуже важкою, тому що я це відчував. Там я трохи травмувався. Я спробував зіграти в Азії і знову отримав пошкодження. Відтоді я майже не грав - можливо, зіграв чотири матчі з часів трав'яного сезону. Я був дуже добре підготовлений до Вімблдону, і, думаю, це був мій останній по-справжньому важкий матч. Для мене це серйозний виклик, але не неможливий. Сподіваюся, що це буде мій останній такий складний виклик у кар'єрі. - На початку минулого року ви мали тут великий успіх, після чого був фантастичний результат на Australian Open. Наскільки ви тоді були виснажені? - Я був дуже втомлений. Я навіть трохи травмував ноги. Якщо згадати той момент, у мене з'явилося відчуття, що, можливо, саме тоді я міг би завершити кар'єру. Я зрозумів, що не можу стабільно підтримувати високий рівень гри протягом одного, двох, трьох чи чотирьох турнірів. Це означає, що мій час уже близько. Я не говорив собі цього прямо, але потім довго був удома. Коли я повернувся, я грав непогано і почав дзвонити своєму тренеру та казати йому, що відчуваю, ніби граю добре, але з огляду на мій вік, можливо, настав момент завершувати. Саме тому минулого року після хороших результатів я грав дуже мало турнірів, адже внутрішньо вже знав, що завершу кар'єру.  - Яким буде ваш календар цього року? - Поки що я розглядаю варіант поїхати в Південну Америку після Австралії. А далі, якщо чесно, турнірів буде небагато. У мене є кілька «wild-сard», але загалом моя участь у турнірах буде обмеженою. Я ще не знаю, де саме отримаю запрошення. Моя головна мета - бути максимально готовим фізично до Ролан Гаррос. Ментально я вже готовий, але саме фізична форма для мене ключова. Париж - це буде найважливіше. Якщо буде можливість зіграти в США, це було б для мене неймовірно. Я люблю Індіан-Веллс, люблю Маямі. Зіграти відрізок перед US Open і сам US Open було б здорово. Також турнір у Монако, з яким у мене пов'язані дуже хороші спогади. Я думаю, що почекаю з остаточними рішеннями. Я знаю, що зіграю тут, а далі, якщо пощастить то зіграю, можливо, турнірів 12. - Очевидно, що після завершення кар'єри повністю відійти від тенісу не вдасться, адже ви все одно залишаєтесь пов'язаним із ним, вірно?. - Ні, насправді вийде. Як я раніше говорив, я планую працювати у фінансовій сфері. Моя дружина, звичайно, продовжить грати в теніс, вона буде подорожувати, розвивати свою кар'єру і водночас буде вдома з нашою донькою. Я, звичайно, буду дивитися матчі, але сам подорожувати багато не планую. Тож у мене точно буде своя пауза від тенісу. - Які спогади у вас залишилися з минулорічного турніру в Окленді? - Безумовно, спогади про важкий перший раунд. Там мені дуже пощастило, адже було кілька вдалих ударів. А потім був складний півфінал проти Нішеша Басаваредді. Це був чудовий матч. Я відчував, що граю дуже добре, і це дало мені впевненість провести сильний фінал. Загалом перший раунд і півфінал стали для мене двома ключовими матчами. - Чи радієте ви перемозі вашої дружини Еліни? - Так, це було неймовірно з багатьох причин. Звичайно, вона грає добре, але наприкінці минулого року для неї все було непросто. У неї були фізичні проблеми, а також ментальні сумніви. Вона чесно і відкрито говорила про це і вирішила завершити сезон відразу після Кубка Біллі Джин Кінг. Тому я знав, що цей титул дуже багато для неї значить - не тільки з тенісного погляду, а з багатьох інших причин. Я дуже щасливий за неї. 
|
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Молодець! Давай Саня далі.