|
Світовий теніс / Australian Open –
Коко Гауфф: "Якщо я все-таки виграю турнір, значить, мені варто сказати Муховій спасибі"Новини
Сьогодні, 15:00 Еліна Світоліна - про перемогу над Міррою Андрєєвою: "Довелося по-справжньому боротися і битися до останнього розіграшу"
Сьогодні, 14:06 Australian Open. Світоліна впевнено перемогла Андрєєву і 14-й раз зіграє у чвертьфіналі турніру Grand Slam
 - Коко, сьогодні на корті була справжня битва. Поділіться своїми думками про матч - Так, сьогодні був дуже важкий матч. Щоразу, коли я граю з Кароліною, на корті дійсно непросто. Вона дуже талановита тенісистка. У підсумку все вирішилося буквально парою розіграшів у третьому сеті. - Як досвід виходу на таку стадію турніру Grand Slam змінює ваше сприйняття? Чи стає у другому тижні турніру менш весело або, навпаки, цікавіше? - Думаю, ні - мені стає тільки веселіше. З кожним матчем ти починаєш трохи більше розслаблятися. Але при цьому рівень суперниць зростає, тож матчі стають складнішими, і це робить їх ще цікавішими. Мені здається, це просто круто - брати участь у таких битвах. І взагалі, перебувати тут, в Австралії, - це справжня можливість показати свій найкращий теніс. Так, ми граємо розігрівальні турніри, але саме на турнірах Grand Slam усі намагаються вийти на пік форми. Ти очікуєш, що кожна суперниця покаже свій максимум. Це виклик - і в цьому весь інтерес. - У минулому раунді вас запитували про наступне покоління гравців. Ви сказали, що усвідомили: ви всього на два-три роки старші за багатьох із них. Коли вас запитують про це, чи відчуваєте ви себе старшим за 21 рік? І що ви думаєте про цей феномен? - Так, те, як формулюють ці запитання, іноді створює відчуття, ніби я набагато старший. Але насправді я просто довше перебуваю в турі. Я, по суті, думаю: «Хлопці, це мої ровесники». Ми в одній віковій групі. Ми спілкуємося, тусуємося разом (усміхається). Я думаю, вся справа в тому, що я вже шість-сім років у турі, тому що почала дуже рано. Так, вони всього на пару років молодші за мене. Я безумовно почуваюся з ними на рівних - у нас схожі інтереси, схожі теми для розмов. Але завжди кумедно, коли мені ставлять такі запитання. Зазвичай мені навіть нічого на них відповісти, тому що я сама все ще намагаюся в усьому розібратися - так само, як і вони. - Чи є для вас полегшенням те, що у вас, як і раніше, є відчуття товариства з ровесниками, незважаючи на доволі унікальний шлях, який ви пройшли? - Чесно кажучи, так, для мене це скоріше полегшення. Особливо зараз, коли молоді гравці стали показувати більш високі результати і частіше з'являтися в турі. Коли мені було 15 років, навколо мене майже не було гравців мого віку. Це було важко. А тепер здорово бачити більше людей з моєї вікової групи на турнірах. Раніше я багато років дружила з людьми, з якими ми не грали одні й ті самі турніри, і це було непросто. Мені здається, за останні кілька років, а може, за останні два роки у мене були одні з найщасливіших моментів, навіть незважаючи на те, що теніс - це постійні злети і падіння. Просто тому, що ти бачиш більше знайомих облич у роздягальні, з якими можеш спілкуватися. Звісно, є Джесс [Пегула] і Медді [Кіс], але вони вже трохи старші, тож ми не завжди збігаємося за інтересами. - Цікава статистика: щоразу, коли ви обіграєте Мухову, ви в підсумку виграєте титул. Вам приємно це усвідомлювати, чи це сидить десь у голові і ви думаєте, як би зберегти цю серію? - Я бачила, що хтось про це написав. Я навіть не знала про це раніше. Але, чесно кажучи, я не вважаю це чимось реальним. Думаю, все просто так співпало. На US Open я грала з нею у чвертьфіналі, у Пекіні - у фіналі, у Цинциннаті - теж у фіналі. Думаю, це просто тому, що ми зустрічалися вже на пізніх стадіях турнірів. Ні, я не думаю, що буду про це замислюватися. Але якщо я все-таки виграю цей турнір, значить, мені варто сказати їй спасибі.  - З огляду на вашу стабільність у такому юному віці та глибокі проходи на турнірах Grand Slam, на турнірах загалом, який у вас настрій перед такими змаганнями? Як вам вдається раз по раз доходити до цих стадій? - Чесно кажучи, щойно я проходжу перше коло, я починаю трохи більше розслаблятися. Звісно, у мене бували й ранні поразки, але загалом я просто намагаюся не затискатися і зберігати спокій. Мені здається, сітка теж іноді допомагає. Коли ти посіяний, тобі не доводиться відразу грати з великою кількістю сіяних суперниць у перших колах. Загалом я відчуваю, що чим більше досвіду в мене з'являється на цьому рівні, тим легше мені справлятися з важкими ситуаціями - навіть якщо самі матчі не стають простішими. Сьогодні, наприклад, я програла другий сет, але була рада, що змогла перезавантажитися і потім знову показати хороший теніс. - Які саме складні моменти ви маєте на увазі, коли говорите про труднощі, з якими доводиться справлятися? - Гадаю, раніше для мене головною проблемою було те, що я занадто забігала вперед думками. Я пам'ятаю, як вперше вийшла до чвертьфіналу - це був Ролан Гаррос, - і я тоді подумала: «О боже, я так близько до перемоги». Але, звісно, все виявилося не так просто. Дуже багато гравців доходять до чвертьфіналів і не виграють турніри - це нормально. Зараз я намагаюся ставитися до кожного матчу так, ніби трофей максимально далеко. Навіть якщо я у фіналі, я подумки вважаю, що він усе ще далеко і я не близька до нього. Для мене це допомагає грати краще. Не знаю, чи підійде це всім, але мені це дійсно допомагає. - Американські тенісистки зараз показують чудові результати. Якщо Аманда Анісімова виграє, то половина чвертьфіналісток буде зі США. Ви це усвідомлюєте? Що ви думаєте про таку тенденцію? - Так, звісно, я це помічаю, тому що ми бачимо одна одну щодня і підтримуємо одна одну. Уперше я по-справжньому усвідомила це, напевно, минулого року на Підсумковому турнірі WTA. Якщо не помиляюся, тоді з восьми учасниць було чотири американки. Я не знаю, в чому саме причина, але думаю, що в США зараз є сильна тенісна ідентичність. Думаю, це природним чином призводить до появи великої кількості сильних гравців. Крім того, коли ти тренуєшся і дружиш із людьми, які грають на високому рівні, це мотивує. Якщо ти ще не на цьому рівні, ти розумієш, що можеш до нього дотягнутися. Мені дуже приємно бачити, що у всіх усе виходить. Я впевнена, що Джесс і Медді точно будуть серед лідерів, і сподіваюся, що Аманда теж зможе пройти далі, і ми продовжимо цю тенденцію. - Я хотів запитати вас про подкаст Player's Box Podcast, де ви були в якості гостя. У нас раніше не було подкасту, де ведучими були чинні гравці. Ви його слухали? Що ви думаєте про такий формат і чи важливо мати погляд активного гравця? - Так, мені здається, це дуже класна ідея. Зазвичай ви чуєте нас саме на пресконференціях, де запитання доволі стандартні. Але там ставлять інші запитання - не погані, просто інші. Якщо ти в роздягальні, запитань набагато більше і вони цікавіші, але ви туди не допускаєтеся. Тому мені здається, що почути точку зору гравців - це здорово. Я слухала подкаст раніше. Джесс запитала мене, чи хочу я взяти участь, і я погодилася. Чесно кажучи, мені дуже сподобалося, і я думаю, що це класно - почути інший погляд, погляд самих гравців. Я не впевнена, що стала б запускати власний подкаст, але мені подобається бути гостем. Це був мій другий подкаст у житті. Мене запрошували й раніше. Чесно кажучи, я не дуже люблю брати участь у подкастах, бо мені здається, що я занадто багато говорю. Але коли там ще четверо людей, це допомагає не говорити занадто довго (усміхається). - У який момент роздягальня починає здаватися порожньою? - Чесно? Сьогодні (посміхається). Сьогодні я була в залі й подумала: «Ого, тут якось порожньо». Зазвичай ти борешся за своє місце, за куточок, де можна розташуватися. Моя шафка розташована далеко в глибині, тому там не завжди буває багатолюдно. Але сьогодні, коли я зайшла, було відчуття, що вільного місця стало набагато більше. Думаю, четверте коло - це той момент, коли стає трохи порожньо. - Чи не стає від цього самотньо? - Ні, це навіть приємно. Можна спокійно пересуватися, і тобі не потрібно кожні дві секунди казати «вибач», бо ти ні в кого не врізаєшся.  - Ви багато говорите про вік і граєте з багатьма ровесниками. Іва Йович - їй 18 років - теж приблизно вашого віку. - Вона ровесниця мого брата. - Чи відчуваєте ви стосовно неї щось на кшталт материнських почуттів? - Материнських? Коли я думаю про материнство, я уявляю собі зовсім інше, тож до цього мені ще далеко. Так, вона ровесниця мого молодшого брата. Я точно відчуваю себе старшою, але не настільки, як це іноді подають. Я кілька разів спілкувалася з Івою. Я ніколи не давала їй порад - думаю, у неї чудова голова на плечах, і їй це не потрібно. Я завжди намагаюся робити свідоме зусилля, навіть якщо не дуже добре знаю гравця, - особливо з молодими. У Цинциннаті я спеціально підійшла до неї і поговорила. Я пам'ятаю, як це - бути молодшою. Деякі гравці були не грубими, але досить відстороненими, і це був зовсім інший світ порівняно з юніорами. Тому я вважаю, що цей перехід - від юніорів до професійного туру - буває складним. У юніорах у тебе є друзі, а потім ти приходиш у тур, і з тобою ніхто не розмовляє. Іноді достатньо просто сказати «удачі», потім зав'язується розмова, і ви стаєте друзями, і це класно. У чвертьфіналі Відкритого чемпіонату Австралії Коко Гауфф зіграє проти переможниці матчу Еліна Світоліна (Україна) - Мірра Андрєєва (-). |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Молодець! Давай Саня далі.