|
Український теніс / Off court –
Марта Костюк: "Не думаю, що житиму в Монако все своє життя. Це зовсім інший світ"Новини
20.11.24 15:00 Катаріна Завацька: "Я навіть не думала, що в мене може бути так багато ресурсів у тілі - це все фактор збірної та командної підтримки"
18.11.24 22:00 "Ми зробили ставку на Завацьку і вона принесла результат". Капітан збірної України - про перемогу над Австрією в Кубку Біллі Джин Кінг
 У подкасті для WTA Insider Костюк розповіла чи змінилось її життя після виходу у чвертьфінал на Australian Open і поділилась думками про перебування в Монако, де тенісистка живе і тренується "Це був чудовий результат, але, якщо бути відвертою… Якби я жила в Україні, я гадаю, я б отримала багато уваги, було б багато спілкування з пресою, мене б запрошували на телебачення, на різні зустрічі, щоб про це розповісти. Тоді б я відчула, що в моєму житті щось змінилось. Але я живу в Монако, де, вибачте, нікому й на секунду не цікаво, що ти зіграв у чвертьфіналі на мейджорі. Можливо, якби ти перемагаєш у півфіналі, тоді ти стаєш якоюсь значимою людиною чи щось на кшталт того, але не тоді, коли мова йде про чвертьфінал. І, знаєте, у нашій команді теж все було доволі спокійно, нічого насправді не змінилось. Ми продовжили робити те саме, що й раніше. Була дуже смішна історія. Я думаю, це було моє перше тренування після повернення в Монако з Австралії. Це було навіть не у самому Монако, а у Франції. І умови там були жахливі. Корт був мокрим, там протікав дах. Був якийсь постійний ультразвук звідкілясь. І в такій атмосфері відбувалось тренування. Мої спаринг-партнери також не були дуже хорошими. М’ячі потрапляли в корт, але це не було потрібна якість ударів. Тож ми завершили це тренування і моя тренерка Санда сказала, мовляв, я думаю, що Всесвіт нас випробовує після чвертьфінальну. Щоб ми не сильно загордились після цього успіху. Я думаю, що ми дуже добре розуміємо, як може змінитись життя. Ми говорили про це із Сандрою після Індіан-Веллс. Що все йде добре, але ми також не втрачаємо відчуття контролю. Що все відбувається дуже швидко, але достатньо для того, щоб ми могли це контролювати. Бо в той момент, коли ти виграєш щось важливе, багато чого змінюється в житті і ти стаєш більш вразливим. Всі хочуть чогось від тебе, частинку тебе. Зроби це, зроби, будь ласка, те, ось зйомка, ось контракти тощо. Тому життя змінюється. Одного разу зі мною вже це трапилось і тобі дійсно потрібно бути готовою до таких змін. Ні, для нас це насправді чудовий результат і зрозуміло, що це чудовий фундамент. Але в нас немає такого відчуття, мовляв, ми такі класні, можна їхати додому. Ми хотіли б пройти значно далі.  Чи дійсно я почуваюся ніким у Монако? Через те, що ти перебуваєш навколо цих людей, ти дійсно відчуваєш, мовляв, я насправді ніщо. У мене нічого немає, я нічим не володію. Якось так, я не знаю… Монако – дуже дороге місце для життя. У мене був тренувальний блок у Варшаві, де це коштувало мені десь уп’ятеро менше, ніж у Монако. Я реально відчула різницю. У Монако ти почуваєшся в безпеці. Дійсно є відчуття, що там дуже безпечно. Нічого не треба ховати чи приховувати. Загалом у світі зараз дуже небезпечно, де б т не був. А там цього відчуття немає, тож для мене це чудово. Мені дуже подобається повертатись до Монако, я насолоджуюсь своїм часом там, це чудовий життєвий досвід. Але я не думаю, що буду жити там усе своє життя. Вже зараз це доволі непросто мені дається, а я ще й така людина, якій подобається рости не тільки ментально і фізично, але ще й духовно. Я релігійна людина, я хочу рости, хочу бути кращою з огляду на деякі цінності, на те, в що я вірю. А там такого не так багато. Там усе значно орієнтовано на матеріальні речі. Скажімо, який в тебе годинник, чи є в тебе автомобіль чи нема, яка в тебе сумочка Hermes, чи є вона в тебе взагалі. Це і добре, це тебе мотивує, тому що ти думаєш, мовляв, я добре щось роблю, але ще недостатньо добре. Проте тут треба бути дуже обережною. Не так багато людей можуть впоратись із життям там. Я знаю багатьох гравців, які не дуже люблять там жити, бо люди там такі наче й не люди, наче це вже зовсім інший світ. Раніше мені там дуже подобалось, а зараз не так сильно. Ще й тому, що стало дуже гамірно. Багато мотоциклів, автомобілів із самого ранку, і ти не можеш від цього сховатись. Тобто на вихідні можна піти кудись у гори, але загалом життя у цьому місті дуже вирує. Не так вже й легко приїхати і розслабитись. Коли я думаю про те, де б я жила, то Маямі, Лос-Анджелес і Дубаї дуже схожі на Монако. Тому мені не сильно подобається проводити свій час у таких містах. Хоча, звісно, Лос-Анджелес дуже великий, нема такого, що там лише три вулиці. Там велике розмаїття, багато різних людей, можна розслабитись і приємно провести час біля океану. Але загалом, я думаю, я б не змогла жити в таких містах. Мені це нелегко робити. Я відчуваю, що роблю правильні речі, вірю в них, продовжую їх робити, але начебто не можу відчути зв’язок із багатьма людьми. Очевидно, що ніхто з гравців в Україні не живе, бо було б дуже складно подорожувати на турніри. Але там я б відчувала, що моє життя більш наповнене. В тому сенсі, що там були б мої друзі, мені б було легше побудувати зв’язок. І там є душа. Душа, яку ти відчуваєш. Я думаю, багато хто розуміє, що я маю на увазі. Навіть коли ми поїхали на обід до Вальбонни [недалеко від Ніцци], коли тренувались в академії Муратоглу, то почувались дуже розслаблено в тому місті. Було таке відчуття, що ці люди навколо – це звичайні люди. Вони просто живуть і насолоджуються цим сонцем і цією кавою.  А в Монако це не зовсім так само. Дуже багато метушні. Забагато всього, бо там живе велика кількість багатіїв на дуже маленькій території. З іншого боку, я можу там сховатись. Бо якби після Австралії я б поїхала в Україну, якби я там жила, я б відчула, що моє життя змінилось. Я б відчула, мовляв, я вже в іншому становищі, що зараз я трохи стала важливою. І в Україні мене багато хто знає, тому ці зв’язки будуються швидше. У Монако я приїхала і ніхто не знав мене вчора, і ніхто не знає мене сьогодні. Якби я захотіла отримати десь столик у ресторані, коли б мені це потрібно було, цього б не сталось, бо мене ніхто не знає. Ось такі речі. А ти як людина прагнеш будувати зв’язки, відчувати, що це мій дім, тут всі мене знають, у мене тут є друзі, є люди, які можуть прийти на допомогу, коли я цього потребую. І поки в мене немає цього відчуття в Монако. І не думаю, що воно в мене з’явиться. Думаю, що в АТР є гравці, які отримують задоволення від свого життя тут. Димитров, Зверєв, Руне… Але вони ж, у першу чергу, дуже класні гравці. І їм дійсно тут подобається. Мабуть, це добре для їх душі, я не знаю. Не для моєї". Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! 💙💛 🔔 Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
То может все-таки Леси хватит уже мучится с этим теннисом ?