|
Головне / Український теніс / Інтерв'ю –
Катаріна Завацька: "Це був такий тренувальний рік для мене, тож, гадаю, що наступний рік я буду грати класно"Новини
20.11.24 15:00 Катаріна Завацька: "Я навіть не думала, що в мене може бути так багато ресурсів у тілі - це все фактор збірної та командної підтримки"
18.11.24 22:00 "Ми зробили ставку на Завацьку і вона принесла результат". Капітан збірної України - про перемогу над Австрією в Кубку Біллі Джин Кінг
 - Ти робила публікацію в соцмережах, що після останніх російських атак на інфраструктуру тобі не вдається зараз зв’язатися з родиною. Хто з твоїх родичів в Україні? - Уся моя родина в Україні, в Луцьку, у Рівному… У Луцьку я народилась, у Рівному жила, живу. В мене і там, і там є родичі. Бабусі, дідусі, двоюрідні сестри, племінниця. Уся наша сім’я там. Дехто виїхав закордон, деякі мамині друзі, деякі родичі. Сама я була вдома останній раз влітку минулого року, а потім я на день-два зимою була в Україні, але я тоді нікого не бачила. А зараз тато вдома теж. Деколи він приїжджає до мене у Францію, бо в нього є такий дозвіл. Він може лише на кілька тижнів приїхати до мене, а потім він вертається назад в Україну. Я рада, що в мене все-таки я така можливість з ним бачитись. Це дуже важливо. - Найважчий день для тебе – це сьогодні? - Найстрашніші новини все ж таки я отримала саме 24 лютого. Тоді мені зателефонував мій тато і сказав, що нас бомблять. Він з мамою був у той час в Києві, зранку в нього був рейс і він мав вилітати з Борисполя, а мама мала їхати додому в Рівне. Я тоді все підготувала до татового приїзду, продукти закупила тощо. Я давно його не бачила і дуже сильно його чекала. І ось він дзвонить мені… Це було для мене шоком. Я дуже переживала, що я його не побачу. Що він не приїде, що він піде на війну. Я боялась за нього. Я одна в родині, я дуже сімейна. Ми дуже близькі, в нас теплі стосунки, нам важливо, щоб ми спілкувались, були разом, усім ділились. Сьогодні я не відчула тих же емоцій, як 24 лютого. Тоді я кожні пів години дзвонила батькам. Кожен день я так плакала. Те, що відбувається сьогодні, - так, це страшно, ти не можеш зв’язатися з близькими, але я розумію, що просто немає wi-fi, і все. Це я теж ось так змушую себе триматись, не переживати через те, що я не можу контролювати чи змінити. Я можу тільки робити те, що я вмію. Якісь антистресові методики використовувати для заспокоєння нервової системи і просто намагатись якось зв’язатись з ними. Зараз після матчу тато мені нічого не написав. Він завжди пише. Але зараз в нього в Луцьку немає зв’язку, електрики, води. За той період, як я виставила пост, тато один раз вийшов на зв’язок, просто відправив повідомлення, поговорити можливості не було. Через тата ми дізнаємось як там всі наші, як бабусі та дідусі. Думаю, що він буде дуже радий побачити сьогоднішній мій результат. - У Португалії турнір відбувається у складних умовах. Лише у суботу вдалося дограти друге коло. За публікаціями у соцмережах є відчуття, що ви граєте матчі на різних кортах? - У мене вперше в житті такий турнір. Ми їздимо в інший клуб тренуватись на іншому харді. Вчора були в одному клубі, 30 хвилин ми їздили, через дощ були перерви. Сьогодні вже був інший клуб, не той, що вчора. П'ять хвилин для розминки – і грати матч. Це після 30 хвилин дороги. Дощ. Чи десь ще таке буває, не знаю, це дуже цікаво, як воно буває на рівні ITF. Ми грали матч 1/4 фіналу без підпорок біля сітки. Якось це весело, не знаю. - Російська тенісистка Мірра Андрєєва, з якою ти сьогодні грала, не має якихось антивоєнних публікацій на своїй сторінці в Instagram. Ми бачили від неї «вподобайку» до публікації до Дня народження путіна цього року. Звичайно, ми не можемо знати точно, чи їй сподобалась ця публікація, її мамі тощо, яке в неї взагалі ставлення до війни, яку веде її країна. Як тобі грати проти суперниць, про позицію яких або не відомо нічого, або ж вони підтримують свого президента? - Про Андрєєву я не знала, насправді. Можливо, вона випадково поставила цей «лайк». Таке буває у всіх, і в мене так траплялось. Принаймні, мені так хочеться думати. Гадаю, що мені не траплялись пропутінські гравці, або ж я просто не знаю їх позиції, таке теж може бути. Я намагаюсь не думати про те, що я не можу контролювати. В мене є родичі в росії. Тож я спілкуюсь тільки з тими, про чиї погляди мені точно відомо, ні з ким іншим я не розмовляю. А на матчі проти росіянок я завжди вдягаю українську форму. Гадаю, вона додає мені сил. - Чи хотіла ти б ти прокоментувати заяви Анастасії Гасанової щодо України. Ви майже однолітки, тож, напевно, часто бачились в Турі, і грали одна проти одної раніше. - До мене ще раніше доходила інформація на рівні чуток, що Гасанова за росію і так інше. Я просто не розумію, навіщо вона тоді знову приїжджала тренуватись в Україну? Можу лише сказати, що виявилось, що вона і поза кортом так ж неврівноважена, як і на корті під час матчів. - Як ти почуваєшся після того, як перехворіла на ковід? Повністю одужала чи залишаються якісь проблеми? - Були негативні наслідки, які були відчутні, так. У мене досі після ковіду аналізи ще не в нормі. Останні декілька тижнів у мене нормальне самопочуття. Я мала ще грати 25-ку до цього турніру, але знову захворіла якимось вірусом, наче гайморит чи щось таке. Тобто, імунна система ослабла, а тренуватись треба і турніри грати теж. А ти ще не готовий, а здоров’я не вистачає, стрес теж не сприяє одужанню. В мене класний лікар, я їй дуже вдячна, що вона про мене подбала, що вона мені допомагає. Так, я ще не виступаю на кожному турнірі щотижня, але я можу грати. Можна сказати, що ковід трохи привідкрив знову ті проблеми зі здоров’ям, які в мене були раніше. Я тяжко перехворіла і через місяць в мене знову була така симптоматика, як під час ковіду. Плюс багато чого, ми всі знаємо (посміхається). Цього року я зіграла, на жаль, дуже мало турнірів. Але ще є щось, що мене стримує, наче я закрита в клітці. Я вже така готова, мені просто її відкрити і все. Я відчуваю цю силу в собі, потрібен лише поштовх. Але, можливо, скоро це станеться. Я працюю над собою, над своїм тенісом, над своїм психологічним станом. Я стараюсь відпочивати також, щоб набиратись сил і здоров’я. Якщо я структурно будую свій графік, то в мене є енергія. Лікар теж мені нагадує, що краще не тиснути, а трохи відійти і набратись сил, а потів вже додавати. - Як ти налаштована на наступний сезон? - Це був такий тренувальний рік для мене, тож, гадаю, що наступний рік я буду грати класно. Я не можу однозначно це стверджувати, але я в це вірю. Так, зараз мені нелегко, в мене такий рейтинг, що треба грати 25-ки. Тут або приймати свій рейтинг, або не грати. Я була біля першої сотні. Я розумію, який там рівень. Треба просто трохи часу, витримки і роботи. - Давай поговоримо про щось приємне. Розкажи, чи є така подія, яка тебе дуже потішила за останній час? Що тобі приносить позитивні емоції? - Є така подія, в мене двоюрідна сестра народила сина. І це так класно! Бабуся надсилає мені відео. Я дуже рада за неї. Дуже хочу поїхати додому і всіх побачити, але поки що не можна. Позитивні емоції мені приносить те, що поруч моя мама. Мій тренер зараз зі мною не їздить, а їздить моя мама. Те, що я їду в Японію грати за збірну України - це теж класно, я буду в Японії вперше. Моті, суші, матча (посміхається). Сподіваюсь, що здоров’ячко моє мене не підведе. Я дуже хочу побачити цю країну. - Тож, ти в очікуванні від виступу за національну команду. Поєдинок проти США був дуже емоційним для всієї збірної і для тебе особисто, чи не так? - Так, я вже чекаю наступного матчу в Кубку Біллі Джин Кінг. У мене був дуже класний досвід у квітні. Я вперше грала за збірну одиночний матч. Не знаю, чи поставлять мене грати цього разу, але я думаю, що я буду готова. Перемога після поразки тоді означала для мене дуже багато. Я досі згадую той матч, переглядаю іноді на YouTube яскраві моменти, щоб нагадати собі, що я можу. В мене доволі складний рік, як напевно для всіх українців. Але я не хочу казати, що ось в мене був такий важкий рік у тенісі, що я 320-та в рейтингу. Я не хочу все це виправдовувати війною. Так, вона триває. Що я можу вдіяти? Я роблю, що можу, допомагаю своїм рідним і допомагаю собі бути в якомусь ресурсі. Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! ?? ? Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: btu.org.ua Фото: Getty Images. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
То может все-таки Леси хватит уже мучится с этим теннисом ?