|
Новини / Світовий теніс –
Єва Лис: "Я завжди жартую, що нормальні люди мають ситуативні стосунки із хлопцями, а я - із власною імунною системою"Новини
24.11.25 08:50 Олександра Олійникова: "Цей титул для мого батька, який зараз у ЗСУ, - він вірив, що я увійду в топ-100, коли ніхто більше не вірив"
 Про життя з аутоімунним захворюванням “Я завжди жартую, що нормальні люди мають ситуативні стосунки із хлопцями, а я - із власною імунною системою. Це реально так. У мене аутоімунне захворювання - спондилоартрит, і я живу з ним вже п’ять років. Іноді я навіть не можу вимовити це слово, бо воно занадто дивне. Я його навіть пишу неправильно кожного разу. Я намагаюся ніколи не думати про це як про слабкість. Я не хочу, щоб це впливало на мене. Але це робить моє життя іншим. Моє тіло не працює так, як у інших спортсменів. Більшість часу я можу тренуватися як професійна спортсменка. Але ти ніколи не знаєш, коли станеться раптове загострення і коли запалення у суглобах повернеться. Це найважча частина: все може бути добре, а потім тіло просто каже "стоп". Я завжди тренуюся на межі своїх можливостей, бо це такий спорт. Але для мене ця межа тонша. Якщо я переходжу її, моє тіло буквально вимикає мене. І ти нічого не можеш зробити. І що найсмішніше - ці запалення часто приходять тоді, коли я відчуваю занадто багато стресу. Якщо я не перебуваю у дзені, мій організм одразу реагує (сміється). За ці роки я навчилася, що мені можна їсти, що не можна. Як відновлюватися. Я стала іншою людиною щодо харчування, добавок, режиму. Мої тренери теж знають моє тіло досконало. Вони проходили зі мною всі фази за ці п’ять років". Про загострення хвороби після Вімблдону "Після Вімблдону в мене було сильне загострення артриту . Насправді сильне. Мені довелося взяти тиждень паузи - вперше цього року. Це лякає, бо в спорті тиждень без тренувань здається вічністю. Після перерви я завжди маю починати з нуля. Перше тренування - дуже обережне та повільне, тільки щоб зрозуміти, як реагує тіло. Якщо наступного дня гірше - значить, ще рано. Якщо все стабільно - можна продовжувати. Це нескінченний діалог із власними суглобами. За п’ять років я навчилася розрізняти біль. Є біль, з яким можна тренуватися. А є такий, після якого я можу вибути з Туру на місяць. І я повинна дуже чітко відчувати це. Єдине, що мене дратує - іноді я можу грати тільки з болем. Його неможливо прибрати. І якщо ти відчуваєш це постійно, то здається ніби хтось стукає всередині тіла без зупинки. Від цього можна з’їхати з глузду. Інколи найбільша боротьба - бачити інших, коли вони все ще тренуються, бігають, працюють. А ти мусиш зупинитися. І тебе мучить думка, що ти відстаєш. Що ти слабша. Це брехня, але мозок каже саме так. Найважче - не копіювати інших. Бо те, що працює для когось, може зруйнувати мене. Але це важко прийняти, коли ти спортсменка, яка хоче все більше і більше". Про боротьбу з хейтерами "У мене є терапія, яку я реально люблю - блокування людей. Якщо хтось пише щось негативне - я його блокую. Якщо комусь не подобаюсь - теж блок. Мій Інстаграм - це мій простір. Навіщо мені читати думки людей, яким я не подобаюсь? Я не соромлюсь цього. Це моє правило. Якщо ти не підійшов би до мене на вулиці і не сказав би це мені в обличчя, тоді не пиши цього. Я можу прийняти критику, але не зневагу. Найстрашніше, коли ти відкриваєш запити після матчу, а там чоловік із маленькою дитиною на аватарці, що пише тобі найгірші речі, які ти тільки можеш уявити. І ти думаєш: як це взагалі можливо? Це хворі люди. Я не можу мовчати. Бо якщо мовчати, вони продовжуватимуть. Я блокую таких людей та рухаюсь далі. Це мій спосіб захистити свою психіку". Фото: Getty Images. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Молодець! Давай Саня далі.