|
Новини / Світовий теніс –
Американська тенісистка в ексклюзивній колонці Vogue розповіла про те, як вона збирається піти з професійного спортуСерена Вільямс написала про завершення кар'єри: "Я роблю вибір на користь розширення родини, а не мого тенісного резюме" Серена визнала, що хотіла б завести ще дітей, а не продовжувати боротьбу за нові рекорди. Також Вільямс розповіла, що тема завершення кар'єри була для неї табу і викликала сльози, які вона могла показати тільки своєму психотерапевту. Ось кілька уривків з опублікованої статті Вільямс. «Повірте, мені ніколи не хотілося обирати між тенісом та сім'єю. Я не думаю, що це справедливо. Якби я була хлопцем, я б не писала це, тому що я грала б і вигравала, поки моя дружина виконувала б фізичну працю з розширення нашої родини. Можливо, я була б більше схожа на Тома Бреді, якби у мене була така можливість. Не зрозумійте мене неправильно: мені подобається бути жінкою, і я насолоджувалась кожною секундою вагітності Олімпією. Я була однією з набридливих жінок, які любили бути вагітними і працювала до того дня, доки мені довелося з'явитися до лікарні, хоча з іншого боку все було дуже складно. І я майже зробила неможливе: багато людей не розуміють, що я була на другому місяці вагітності, коли виграла Відкритий чемпіонат Австралії у 2017 році. Але цього місяця мені виповнюється 41 рік, і я маю щось віддати. Я не хотіла визнавати, що маю піти з тенісу. Це як заборонена тема. Як тільки про це говорять, я починаю плакати. Я думаю, що єдина людина, з якою я справді дозволяла собі це (обговорення), це мій психотерапевт». «Мені ніколи не подобалося слово «завершення кар'єри». Мені це слово не видається сучасним. Я думала про це більше як про перехід, але я хочу бути обережною у тому, як я використовую це слово, яке означає щось дуже конкретне і важливе для групи людей. Можливо, найкраще слово для опису того, чим я займаюся, це еволюція. Я тут, щоб сказати вам, що я розвиваюся від тенісу до інших речей, які є важливими для мене». «Я не хотіла зізнаватися ні собі, ні комусь ще, що я повинна піти з тенісу. Алексіс, мій чоловік, і я майже не говорили про це; це як заборонена тема. Я не можу навіть поговорити про це з мамою та татом. Наче це не реально, поки ти не скажеш це вголос. Це відбувається, у мене виникає неприємна грудка в горлі, і я починаю плакати. Чого я не збираюся робити, так це прикрашати це. Я знаю, що багато людей схвильовані і з нетерпінням чекають «виходу на пенсію», і мені дуже хотілося б, щоб і я так почувалася. Ешлі Барті була номером один у світі, коли пішла зі спорту у березні цього року, і я вважаю,що вона справді була готова рухатися далі. Каролін Возняцкі, одна з моїх найкращих подруг, відчула полегшення, коли завершила кар'єру у 2020 року. Хвала цим людям, але я буду чесною. Для мене немає щастя у цій темі. Я знаю, що це не прийнято говорити, але я відчуваю сильний біль. Це найскладніше, що я могла собі уявити. Я ненавиджу це. Я ненавиджу те, що я маю бути на цьому перехресті. Я продовжую говорити собі, що хотіла би, щоби мені було легко, але це не так. Я розриваюся: я не хочу, щоб це закінчувалося, але я готова до того, що буде далі. Я не знаю, як я зможу дивитися на цей журнал, коли він вийде, знаючи, що це кінець історії, яка розпочалася в Комптоні, Каліфорнія, з маленької чорної дівчинки, яка просто хотіла грати в теніс. Цей вид спорту дав мені так багато. Я люблю перемагати. Я люблю битву. Я люблю розважатися. Одні з найщасливіших моментів у моєму житті були проведені в очікуванні в цьому коридорі в Мельбурні, коли я виходила на арену Рода Лейвера з навушниками і намагалася залишатися зосередженою і заглушити шум, але все ще відчувала енергію натовпу. Нічні матчі на стадіоні Артура Еша у Флашінг-Медоуз. Ейс на сетболі»  «Все моє життя досі було пов'язане з тенісом. Мій тато каже, що я вперше взяла у руки ракетку, коли мені було три роки, але я думаю, що це було ще раніше. Є фотографія Вінус, що штовхає мене у візку на тенісному корті, і мені було не більше 18 місяців. На відміну від Вінус, яка завжди була стійкою та зібраною, я ніколи не вміла стримувати свої емоції. Пам'ятаю, як вчилася писати алфавіт у дитсадку, робила це не ідеально і плакала всю ніч. Я була така зла через це. Я переписувала цю «А» знову і знову, і моя мати дозволяла мені не спати всю ніч, поки мої сестри були в ліжку. Це завжди була я. Я хочу бути чудовою. Я хочу бути ідеальною. Я знаю, що досконалості не існує, але хоч би якою була моя досконалість, я ніколи не хотіла зупинятися, поки не досягну потрібного результату. Для мене в цьому суть Серени: чекати від себе найкращого та доводити, що люди помиляються. Було так багато матчів, які я виграла, бо щось мене розлютило або хтось списував мене з рахунку. Це вело мене. Я побудувала кар'єру, спрямовуючи гнів і негатив і перетворюючи їх на щось хороше. Моя сестра Вінус одного разу сказала, що коли хтось каже, що ти не можеш щось зробити, це тому, що він сам не може цього зробити. Але я це робила. І ви також можете. Я почала грати у теніс із метою виграти Відкритий чемпіонат США. Я не думала далі. А потім я просто продовжувала вигравати. Я пам'ятаю, як випередила Мартіну Хінгіс за кількістю турнірів Великого Шолома. Потім Селеш. А потім я зрівнялася з Біллі Джин Кінг, яка так надихає мене тим, що вона стала піонером ґендерної рівності у всіх видах спорту. Потім я добиралася до вершини Кріс Еверт та Мартіни Навратілової. Є люди, які кажуть, що я не GOAT, тому що я не побила рекорд Маргарет Корт із 24 титулів Великого Шолома, яких вона досягла до «Відкритої Ери», яка почалася 1968 року. Я б збрехала, якби сказала, що ні, я не хочу цей рекорд. Очевидно, що так. Але день у день я справді не думаю про це. Якщо я у фіналі турніру Великого Шолома, то так, я думаю про цей рекорд. Може, я занадто багато думала про це, і це не допомогло. На мій погляд, у мене мало бути понад 30 титулів Великого Шолому. У мене були шанси повернутись після пологів. Я пройшла шлях від кесаревого розтину до другої легеневої емболії та фіналу Великого Шолома. Я грала під час грудного вигодовування. Я грала з післяпологовою депресією. Але я не досягла цього. Мала б, могла б. Але я не проявила себе так, як мала чи могла б. Але я проявляла себе так 23 рази і це нормально. Насправді, це незвичайно. Але в наші дні, якщо мені доводиться обирати між розширенням свого тенісного резюме та розширенням сім'ї, я обираю останнє.  Торік ми з Алексісом намагалися завести ще одну дитину, і нещодавно ми отримали деяку інформацію від мого лікаря, яка заспокоїла мене і змусила мене відчути, що коли ми будемо готові, ми можемо чекати на поповнення. Я точно не хочу знову вагітніти як спортсменка. Мені потрібно бути на два фути в тенісі або на два фути від нього. Цієї весни мені мене так кортіло повернутися на корт вперше за сім місяців. Я розмовляла з Тайгером Вудсом, моїм другом, і сказала йому, що мені потрібна його порада щодо моєї тенісної кар'єри. Я сказала: «Я не знаю, що робити: я думаю, що я покінчила з цим, але, можливо, ще ні». Він - Тайгер, і він був непохитний у тому, що я такий самий звір, як і він! Він сказав: «Серено, а що, якби ти просто дала собі два тижні? Не потрібно ні до чого прив'язуватись. Ти просто виходиш на корт щодня протягом двох тижнів, викладаєшся на повну і дивишся, що вийде». Я сказала: «Добре, я думаю, що зможу це зробити». Я цього не зробила. Але за місяць я спробувала. І було чарівно знову взятися за ракетку. І мені було чудово. Я справді чудово почувалася. Я подумки гойдалася туди-сюди з приводу того, чи грати мені на Вімблдоні, а потім на Відкритому чемпіонаті США. Як я вже сказала, вся ця еволюція далася мені нелегко. Я не дуже люблю думати про свою спадщину. Мене часто про це запитують, і я ніколи не знаю, що сказати. Але хотілося б думати, що завдяки наданим мені можливостям спортсменки відчувають, що можуть бути собою на корті. Вони можуть грати з агресією та стискати кулаки (при святкуванні). Вони можуть бути сильними, але гарними. Вони можуть носити те, що хочуть, і говорити, що хочуть, надирати дупи і пишатися всім цим. Я зробила багато помилок у своїй кар'єрі. Помилки це досвід навчання, і я приймаю ці моменти. Я далека від досконалості, але також витримала багато критики, і мені хотілося б думати, що я пройшла через важкі часи як професійний тенісист, щоб наступному поколінню було легше. Я сподіваюся, що з роками люди почнуть думати про мене як щось більше, ніж теніс. Я захоплююся Біллі Джин, тому що вона перевершила свій спорт. Я хотіла б, щоб це було так: це Серена, вона така, і вона була великою тенісисткою, і вона виграла ці турніри. На жаль, я не була готова виграти Вімблдон цього року. І я не знаю, чи буду готова перемогти у Нью-Йорку. Але я збираюся спробувати. А турніри, що йдуть напередодні, будуть цікавими. Я знаю, що фанати фантазують про те, що я могла б зрівнятися з Маргарет того дня в Лондоні, потім, можливо, побити її рекорд у Нью-Йорку, а потім на церемонії нагородження сказати: «Побачимося!». Я розумію. Це гарні фантазії. Але я не шукаю якогось урочистого, фінального моменту на корті. Я жахлива у прощаннях, я найгірше у світі це роблю. Але, будь ласка, знайте, що я вдячна вам більше, ніж будь-коли зможу висловити словами. Ви привели мене до стількох перемог і стількох трофеїв. Я сумуватиму за тією версією себе, тієї дівчиною, яка грала у теніс. І я сумуватиму за вами». Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! ?? ? Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: www.vogue.com Фото: AP Images. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
