|
Світовий теніс / Вімблдон –
Аманда Анісімова - після розгромної поразки у фіналі Вімблдону: "Коли я повернулася в роздягальню, в голові стався переломний момент"Новини Аманда Анісімова вперше в кар'єрі зіграла у фіналі турніру Grand Slam. Її виступ у Лондоні завершився розгромною поразкою від Іги Швьонтек (0:6, 0:6). - Аманда, безумовно, важкий день. Але загалом це були два незвичайні тижні. Є речі, якими можете пишатися? - Так, безумовно. Це були дуже особливі два тижні для мене. Я насолоджувалася кожним моментом, проведеним на корті. Є багато хорошого, що я можу взяти з собою далі. - Що ви відчували, граючи проти Іги, коли вона була в такій формі? - Вона вийшла на корт і грала просто неймовірно. Уся заслуга їй. Вона змогла реалізувати ту гру, яку хотіла. З мого боку, я трохи розгубилася, напевно, через нерви. Можливо, ще й втома накопичилася за ці два тижні. Але вона, звісно, зробила для мене все дуже складним. Вона фантастичний гравець, я неодноразово це говорила. Вона заслужила на цю перемогу. - Що відчували протягом останніх двох годин після фіналу? Враховуючи ваш непростий шлях у кар'єрі, чи допомагає це сприймати все легше? - Це було важко перетравити, особливо під час матчу та одразу після нього. Звісно, не так я уявляла свій перший фінал турніру Grand Slam. Після матчу я була трохи шокована. Але сказала собі, що обов'язково стану сильнішою після цього. Програти фінал «мейджора» з рахунком 6:0, 6:0 - це дійсно непросто. Але якщо дивитися з іншого боку, я можу використовувати це як мотивацію. Очевидно, є багато речей, які мені потрібно вдосконалювати. - Ви згадували про нерви. Наскільки сильно ви це відчували до початку матчу і вже під час гри? - Я нервувала, але це було не щось надзвичайне. Насправді я була більше схвильована, хотіла вийти і поборотися. Але я не тренувалася напередодні, бо дуже втомилася. Втома відчувалася і під час розминки вранці. Я повинна була робити паузу після кожного розіграшу. Мені потрібно працювати над фізичною підготовкою. Протриматися два тижні на турнірі Grand Slam - це дуже складно. Дійсно є куди рости. І, звісно, з точки зору досвіду - це був мій перший фінал. Тепер я знаю, як це.  - Ваша промова після матчу вийшла дуже емоційною. Що ви відчували і що допомогло зібратися? - Я була переповнена емоціями. Просто намагалася втриматися. Це був дуже важливий момент, і я нагадувала собі: «Це неймовірний момент, не дай йому зникнути через емоції». Я намагалася зібратися, стримати сльози і говорити від душі. Було багато речей, які хотілося сказати. Мені здається, промова вийшла довгою. Але я хотіла використати цей момент на повну, забути на мить про те, що щойно сталося, і відзначити все, що я зробила за ці два тижні, а також подякувати всім, хто мені допомагав. - Ви згадували, що під час розминки після кожного розіграшу доводилося робити паузи. Це була просто втома чи щось інше? - Думаю, це була загальна втома. Сезон був довгим. І це те, над чим мені точно потрібно попрацювати. Як я говорила, це фізика, і її потрібно підтягувати. Це просто те, що я відчувала. Важко пояснити конкретно, але я знала, що це тривожний знак. - Раніше сьогодні ви трималися за праве плече. Це вплинуло на вашу подачу під час матчу? - Можливо, це і вплинуло. Під час розминки воно трохи боліло. Але загалом я і так уже давно борюся з подачею - думаю, це видно зі статистики. Це те, над чим я працюю. Не знаю, можливо, нерви посилюють проблему, але ми з командою точно розберемося. Це зона, яку обов'язково потрібно покращувати. Тому що я пройшла цей турнір із, чесно кажучи, посередньою першою подачею. Потрібно подивитися відео, але загалом мені здається, що я більше боролася, ніж грала з комфортом. І якщо я змогла дійти до фіналу Вімблдону з такою подачею - це вже багато про що говорить. Але також і про те, що потрібно додавати. - Ви колись цитували американську письменницю Маріанну Вільямсон, яка говорила, що біль може або знищити тебе, або очистити. Це якось перегукується із сьогоднішнім днем? - Я дуже люблю цю цитату. Дійсно, намагаюся жити з таким підходом. Я не раз до неї поверталася. Коли я повернулася до роздягальні, в голові стався переломний момент: «Це зробить тебе сильнішим». Я не хочу себе лаяти або принижувати. Я хочу зосередитися на тому, як стати кращою. Це, на мій погляд, роздоріжжя. Ти сам обираєш, куди йти. Я обираю шлях до своєї мети - працювати, вдосконалюватися і знову потрапляти в такі можливості, як сьогодні. Це, думаю, і допоможе мені досягти бажаного. - Наприкінці матчу ви зустрілися з принцесою Уельською. Вона виглядала дуже співпереживаючою. Що вона вам сказала? Це якось допомогло? - Це була велика честь - зустрітися з нею. Я не була впевнена, чи прийде вона сьогодні, тому її присутність була дуже приємною несподіванкою. Вона сказала кілька теплих слів і це знову розчулило мене (усміхається). Вона була дуже привітною. Сказала, щоб я пишалася собою. Не хочу розповідати все, що вона сказала, але ми навіть ще раз поспілкувалися пізніше, коли я проходила повз. Вона сказала багато хорошого. Це, мабуть, один із небагатьох приємних моментів сьогоднішнього дня.  - Що допомагає вам відновлюватися після важких моментів? Можливо, улюблена їжа або серіал? - Просто бути поруч із тими, кого люблю. Мені дуже пощастило, бо вся моя родина тут. У такі моменти це особливо цінно. Тому сьогодні мені дуже потрібна підтримка. І я з нетерпінням чекаю кількох днів відпочинку, щоб відключитися від усього і провести час із рідними. Це буде дуже добре. Мені неважливо, куди ми підемо чи що їстимемо (усміхається). - Ви були дуже емоційні, коли згадали маму у своїй промові. Можете трохи більше розповісти про її значення у вашому житті? - Моя мама пожертвувала дуже багато чим. Саме тому я і розплакалася - вона зробила все і навіть більше, щоб я дійшла до цього моменту. Те ж саме і моя сестра. Мама зробила б усе заради своїх дітей. Вона - найбезкорисливіша людина, яку я знаю. Я дуже щаслива, що вона поруч зі мною. Я хотіла подякувати їй якомога більше, тому що без неї я точно не була б тут, у цьому фіналі. Вона для мене - весь світ. Я просто не змогла стриматися. - Після важкого матчу напередодні, чи могло те, що ви віддали всі сили в тій боротьбі, вплинути на сьогоднішню гру? - Думаю, так. Під час того матчу сильно тиснула спека. Можливо, саме вона вплинула на мій рівень сьогодні. Навіть тоді я відчувала, що граю гірше, ніж могла б, і роблю помилки, яких зазвичай не роблю. Це, напевно, теж позначилося на сьогоднішньому результаті. Але я не хочу просто шукати виправдання чи звинувачувати якісь окремі чинники. Подумаю над цим найближчими днями і постараюся запобігти подібному в майбутньому. - Який інсайт, на вашу думку, ці два тижні можуть дати молодим гравцям, які зазнають труднощів у кар'єрі? - За ці два тижні я зрозуміла: ідеальних матчів не буває. У кожного дня своя історія. І я ловила себе на тому, що критикую себе, коли граю неідеально. А потім згадувала: ніхто не ідеальний. Я дивлюся на гравців, таких як Яннік або Карлос - вони не дають суперникам легких очок. Я теж хотіла бути такою. Але потім зрозуміла: робити помилки - це нормально. Сьогодні я намагалася увійти в гру з цим усвідомленням. Можливо, це була не найкраща установка (усміхається). Але саме мій бойовий дух допоміг мені дійти до фіналу. Я не грала ідеально, боролася, фокусувалася, трималася в складні моменти. Це і було найважливішим. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Дуже хотілося б, щоб у цієї розумної і талановитої дівчини було велике майбутнє!!!