|
Головне / Український теніс / Інтерв'ю –
Віцепрезидент ФТУ Євген Зукін: "Кризовий менеджмент не буває м'яким, ніжним і лагідним"Новини Віцепрезидент і виконавчий директор Федерації тенісу України Євген Зукін в інтерв'ю BTU підбив підсумки останніх п'яти років роботи, розповів про конфлікт із гравцями національних збірних та про головні завдання організації у воєнний час "РИЗИК ВТРАТИТИ ПЕРСПЕКТИВНИХ ГРАВЦІВ ДУЖЕ ВЕЛИКИЙ" - 10 грудня минулого року відбулися вибори Президента ФТУ. Так склалося, що вони були на безальтернативній основі і Сергія Лагура переобрали на наступні п'ять років. Чи можете ви підбити підсумки останніх п'яти років, коли ваша команда була у федерації? Звичайно, виносимо минулий рік за дужки. Що вийшло зробити, що не вийшло з того, що було заплановано. - Вийшло більше, ніж планували. Із 2017-го року до 2022-го. Які в нас були основні завдання? Допомагати юніорам. Ми допомагали. Не можна сказати, що є хтось, хто заграв і не отримував від федерації допомоги. Хоча, я б усе-таки брав із 2013 року, тобто цього року буде 10 років, як ми цим займаємося. Коли ми прийшли, то не було нічого крім того, що "Федерація для нас ніколи нічого не зробила". Зараз складно знайти тих, хто може таке сказати з нового покоління гравців. Зросла кількість міжнародних турнірів, яку ми довели до 40 турнірів на рік. І це за 52 тижні в Україні, не десь в Італії чи Іспанії, це професійні, юніорські турніри. Домоглися збільшення державного фінансування на теніс з 1,5 мільйона грн. до 18. Свій бюджет збільшили з того моменту, як ми прийшли, майже в 3 рази: було 500 тисяч доларів, а стало 1,2 млн. За останні 4 роки і "челенджер" провели, і, я вважаю, всі командні матчі ми проводили на дуже високому рівні. Вдалося створити гарний колектив в офісі, який насамперед і давав змогу домагатися всіх цих результатів, тому що організація - це співробітники, які прокидаються з думками про роботу і засинають з думками про неї. - Як вибудовуються відносини федерації з гравцями? Якщо гравцеві щось необхідно, то він повинен звернутися до вас, або ж федерація сама, скажімо так, веде гравців, запитуючи їхні потреби?. - Ми постійно на зв'язку з усіма. Люди запитують, чи можна звертатися, ми говоримо, що, так, можете звертатися, коли вам це потрібно. Але вести індивідуально гравця - немає ні людських, ні матеріальних ресурсів, давайте відверто про це говорити. Ми допомагаємо всім, чим можемо, максимальній кількості гравців. Зрозуміло, що з великим акцентом на тих, хто може якусь перспективу принести. Складно відмовляти багатьом, складно вибирати тих, кому допомагати, кому не допомагати в сучасних умовах жорсткої економії. - Двоє наших юніорів, Володимир Якубенко та Андрій Зімнох, поїхали на Australian Open. ФТУ якось брала участь у їхній поїздці? Можливо, був якийсь супровід чи підтримка з вашого боку?. - Ми купили Зімноху квиток. Звичайно ми контактуємо. Але це така одвічна історія, коли хтось більше просить допомоги, хтось менше. У Якубенка ми знаємо, хороша фінансова ситуація, у Зімноха - вона менш хороша. Потрапляв у кваліфікацію ще Ерік Ткаленко. Ми з ним розмовляли і можна сказати, що я його переконав, що поки немає сенсу витрачати стільки грошей, щоб поїхати туди. Володимир Якубенко, він небагато грав і тренувався в Україні до війни. Будемо дивитися, як у них вийде, але Зімнох пройшов квал, обігравши першого сіяного - це непогано. Якщо вже говорити на цю тему, то є ж ще Ліза Котляр, яка просто туди не поїхала, хоча потрапляла. Але я вважаю, що у всіх, у кого є обмеження щодо фінансування, то Australian Open - це така скоріше хотілка, ніж обов'язкова програма. Обов'язкова програма - це Ролан Гаррос і Вімблдон, оскільки це в Європі. US Open - це вже за результатами цих двох турнірів. Так вийшло, що Зімнох тренується зараз в академії П'ятті, і там їхала група гравців, тренер і гріх було йому не поїхати. - Ви згадали "челенджер", який вдалося провести 2021 року - мабуть, це був найяскравіший момент для широкого кола вболівальників, тому що юніорські турніри - це чудово, але це все ж таки більше для фахівців, а професійний турнір - це був новий рівень. Наскільки його проведення в Україні себе виправдало і яким був фідбек від гравців? - Фідбек був дуже хороший. Кубок Девіса - це така штука, коли ти тільки за 3 місяці до гри дізнаєшся, що в тебе буде домашній матч. Потім ти шукаєш, де його проводити... У чому перевага традиційного турніру? Усі знають, що в перший тиждень або другий тиждень вересня в Києві буде гарний теніс, і треба йти і дивитися. Я був на Kyiv Open ("челенджер", який проводився в столиці України з 1995 по 2005 рік) і болбоєм, і лінійним, і глядачем. І ми чекали завжди на цей турнір. Одна з ідей була - це відновити цей турнір, на який йтимуть, чекатимуть, як це було з турніром у Дніпрі в листопаді. Це подія, яка залучила багатьох нових людей у теніс: любителів, інвесторів, спонсорів, будівельників нових кортів. Насправді, все, що відбувається в тенісному світі, ми схильні сильно спрощувати. "Що ви зробили для гравця Х" або "Що ви зробили для гравця Y". Наше спільне завдання і, на мій погляд, головне, якщо ми зараз від війни абстрагуємося, - це удобрювати те поле, на якому все це буде рости. І кожне проведення домашнього матчу в Кубку Девіса з величезними витратами, але в хорошій залі, де може прийти публіка, де організовано телетрансляцію, - це все удобрення ґрунту, з якого потім ростиме найчастіше те, що не знає, чому воно там проросло, але так вийшло. Так і з'являються нові корти, нові клуби, нові інвестори, нові гравці, бо їхні батьки заражаються тенісом і ведуть їх до тенісної секції, а не до боксерської чи баскетбольної, чи ще якоїсь. Саме з цією філософією ми ось ці 10 років і працюємо, тому що немає якихось дрібниць. Тому "челенджер" це був дуже позитивний досвід, і якби змогли врешті-решт у різних містах України застовпити такі турніри, бо це те, чого нам не вистачало для популяризації тенісу. У нас у статуті написано, що це основне: розвиток і популяризація. Ось ми цим і займаємося.  - Найближчі п'ять років. Звісно, зараз неможливо щось планувати з огляду на ситуацію в країні, але якщо вже ви пішли на продовження своїх повноважень, то, як я розумію, є якесь бачення, що можна робити з огляду на сьогоднішні реалії. Яка перспектива зараз, не те щоб розвитку, але хоча б збереження українського тенісу? - Ми відкинуті не знаю на скільки років назад. Якщо стежити за хронологією українського тенісу, то з 2004-2005 до 2008 був такий період, як і в усій країні... Теніс повністю залежить від економіки в країні. Краще в економіці - краще в тенісі. І ось тоді було найбільше зростання, з'являлася купа інвесторів, готових інвестувати в клуби, гравців, змагання. На цьому всьому загальному підйомі... і потім трапилася криза, і 2009 року стало складно. Мені здається, що ми в 90-ті повернулися за всіма цими можливостями. Але в нас не було варіантів. Який? Саморозпуск? Немає охочих брати на себе відповідальність ні моральну, ні фінансову, ніяку. Вибори були безальтернативними не тому, що хтось хотів, щоб не було альтернативи. Навпаки, всі, можливо, були б щасливі, якби вона була. Але як це називається, це ж виборна посада, громадська організація, ти відчуваєш відповідальність за неї. Тобто, як, що робити, розходимося? Без федерації нічого неможливо. Так, можливо, якісь локальні турніри, але якась взаємодія з міжнародними органами - це неможливо. Може, якби ті, хто періодично виявляє бажання зробити щось своє, заявилися на вибори, вони були б уже президентами. Може, я скажу трохи глибше, відповідаючи на це запитання. А чому в України взагалі виходить тільки в складний час розвиватися, Майдан, війна, і тільки тоді всі об'єднуємося, і то в нас боротьба українців проти українців - це ж улюблене заняття. У нас люди, на жаль, не дозріли до предметної дискусії, до предметного створення організації. У нас громадські організації - це на папері, громадськість не бере участі у фінансуванні, що, начебто, очевидно, що вона має фінансуватися громадськістю. Усі кажуть: "Ні-ні, цей нехай платить, а ми будемо говорити, що робити. І не в рамках тих правил, які визначені, а в рамках тих правил, які нам сьогодні будуть вигідні". Моя глобальна думка полягає в тому, бо за це в мене болить душа, бо більшу частину життя я віддав цим громадським організаціям, що доки ми не навчимося їх створювати, громадські організації, у нас нічого глобально не буде в країні. А ми всі продовжуємо жити в СРСР, у якому має бути начальник, а якщо начальник не подобається, його треба поміняти, але він має все вирішувати, так як нам вигідно, але ми для цього нічого не повинні робити. Тут ще важливо, що відзначити. У чому різниця між нами і тими, хто був [у федерації] в "золоті часи". Тоді й бюджет міг бути 2 млн. доларів, але робилося на ці 2 мільйони в 10 разів менше, ніж нами при фінансуванні на 800 тисяч або мільйон. Питання в тому, як ефективно інвестувати кошти, як на 1 долар отримати максимальний результат. Всередині України, зрозуміло, що ми чемпіони. А якщо порівняти з європейськими федераціями - мати стільки турнірів, стільки гравців. Готовий із ким завгодно позмагатися. У мене тільки одна заздрість - це Хорватія. Така маленька країна і з такими божевільними результатами. Ось на кого нам треба рівнятися. На німців, іспанців, британців, французів ми не можемо рівнятися, там в організаціях працює по 300 осіб співробітників. - Чи є у ФТУ якийсь приблизний графік турнірів або розуміння, де і як їх проводити? Наприкінці минулого сезону вдалося зіграти чотири юніорські турніри в Польщі, чи буде продовжуватися така співпраця? Можливо країни Балтії задієте?. - Розповім загалом. Чотири турніри ми провели для своїх гравців, на них сумарно було 20% українських тенісистів. Якби проводили в Україні, зрозуміло, було б 60%, а на деяких - і по 70%. Наскільки доцільно витрачати на це кошти, ми обговорювали на президії. Було вирішено, що в першому кварталі проводити не будемо, а пізніше знову розглянемо це питання. Ми запрошували українців індивідуально, найперспективнішим учасникам оплачували госпітеліті, оплачували проїзд, щоб вони просто приїхали і зіграли наші турніри. Якщо це їм не дуже цікаво, то, може, ми й не будемо це робити. Їх теж не можна звинувачувати. Людина сидить в Іспанії або у Франції, їй їхати через усю Європу в Польщу. Коли всі були в Україні, і турніри були в Україні, то це дешево, зручно і добре. Це здорово. А так - є питання.  Будемо дивитися за потребою. Те саме стосується і чемпіонату України у Львові. Усе це потребує фінансування, ніякого іншого, крім того, що ми самі можемо заробити, немає. Турніри проводити плануємо в ближньому зарубіжжі, у нас є така домовленість з ITF, є попередня з Tennis Europe, але, напевно, почекаємо до літа, тому що турніри в залі - це завжди важче. - Говорячи про те, що багато дітей перебувають в Іспанії, Франції, тій самій Польщі та інших країнах, а в Україні насправді залишилася дуже невелика кількість дітей, наскільки велика ймовірність, що ми взагалі втратимо перспективних гравців через зміну громадянства? Є якийсь моніторинг цієї ситуації? - Ризик дуже великий. Ми зі свого боку робимо все можливе, щоб допомогти їм ухвалити правильне рішення - не змінювати громадянство. Але якщо людина хоче, ми нічого з цим зробити не можемо. Ми можемо тільки сподіватися, що почуття відповідальності є не тільки в нас, але є й у гравців. Чим можемо - ми допомагаємо, чим не можемо - ми не можемо. "ШУМУ БУЛО БАГАТО, АЛЕ НА ТЕНІС ДОПОМОГИ ПРАКТИЧНО НЕ БУЛО" - Як зараз йдуть справи з дитячими збірними? Чи є фінансування, щоб грати європейські турніри, і як відбуватиметься формування складу, враховуючи, що цього року ніяк не змінюється національний рейтинг. - Ми заявлені грати на турнірах за всіма віковими категоріями. Крім того, що президент продовжує в міру можливостей фінансувати витрати федерації, ми продовжуємо стукати в усі двері. ITF остаточно не прийняла рішення про фонд на 2023 рік, так чи ні. Ми в будь-якому разі повеземо наші національні збірні на турніри U14 і U16 років, U12 - скасували. У нас команди визначені. Там трошки по-іншому ми почали їх формувати (за допомогою) капітанів, які визначають команду. Тому що зараз із рейтингами, через те, що немає турнірів, усі грають по-різному, але, коли грають, тоді видно, хто сильніший, хто слабший... Тому вирішили відійти від формалізованого підходу і намагаємося зібрати найсильніший склад і успішно виступити. - Добре, а що сталося з тією допомогою, яку на початку війни анонсували тенісні структури для України. Чи можете розповісти, що було реалізовано в підсумку, чи дісталося щось гравцям, чи все пішло на якісь сторонні фонди?. - Розповім із задоволенням. Багато галасу було у квітні з цього приводу. Сім керівних структур після початку війни вирішили виділити по 100 тисяч доларів для України. Шість із них, усі крім ITF, виділили гроші на благодійні організації - РедКрос, Амнесті та інше - це 600 тисяч. Ніхто ніколи не бачив їх в очі. 100 тисяч ITF виділив у фонд допомоги, менеджмент за яким іде спільно з Федерацією тенісу України. При тому, що жодних рішень ми, як федерація, не ухвалювали. Ми тільки радили, тобто, ми тільки говоримо, що, ми вважаємо, потрібно витратити їх ось для такої мети. ITF створила наглядову раду, яка ухвалює рішення, куди ці гроші витратити. Ось ми їх і витратили: 90 з чимось тисяч витратили, 5 тисяч - залишилося. Усі витрачені в основному на виступ українських команд у Літніх кубках Європи - більше половини на це пішло. Решта - це проживання, перельоти провідним гравцям, які були узгоджені з ITF. Частина - по Кубку Біллі Джин Кінг, там був великий мінус по матчу з Японією, і два турніри ITF з чотирьох, які провели восени в Польщі. Дуже багато грошей пішло на те, щоб підтримати Леоніда Станіславського, щоб зберегти таку значну фігуру для українського тенісу. - Тобто, я правильно розумію, що решта структур, зібравши 600 тис., не контактували з ФТУ щодо того, чи потрібні вони для тенісу, чи інших потреб, і просто самостійно зібрали та спрямували куди вирішили?. - Безумовно, так і було. Ну а які у нас можуть бути відносини з федераціями? Крім як з ITF, у нас немає ні з ким якогось юридичного зв'язку, ATP, WTA - це професійні ліги, вони самі по собі. "Шлеми" належать національним федераціям тенісу, які ці турніри проводять. У нас є якісь дружні, службові відносини, але ніхто нічого не питав. Було ще гірше. Нехай з тими 600 тисячами, які виділили шість асоціацій, бо був же ще наш матч зі США в Кубку Біллі Джин Кінг, де зібрали 1 млн. доларів. Сама Біллі Джин приходила до наших гравців і питала, куди їх відправити. Наш представник прийшла зі списком. Там був прямий рахунок ЗСУ, "Повернись живим"... Платформу United24 ще тоді не відкрили. Так от, вони все відправили Червоному Хресту. Відповідь була дуже простою з їхнього боку, що за податками їм зручніше так. - З грошима, зібраними на US Open і Australian Open, сталося так само? - Абсолютно точно. Розумієте, є великі світові фонди, яким усім зручно надсилати гроші, але наскільки вони доходять до адресата - велике питання.  "СЛОВО "ПАТРІОТИЗМ" МИ ЗАБУЛИ ДУЖЕ ДАВНО" - Минулого року стався, назвемо його так, конфлікт між ФТУ і гравцями, за підсумками якого ми не зібрали основного складу на матч проти Угорщини. Гравці говорили про те, що федерація не виконала ті умови, які вони пропонували, і що ці умови не настільки великі, щоб їх не виконати. Як би ви прокоментували те, що відбувається між федерацією і гравцями? - Напевно, це можна назвати конфліктом, можна як завгодно інакше. Це стосується обох збірних. Я думаю, що будь-яка діяльність - це бізнес. Наш бізнес не прибутковий, а планово збитковий. Федерація не отримує жодних дивідендів і прибутку, все реінвестується в розвиток тенісу. Усі матеріальні зобов'язання, які федерація брала на себе перед гравцями, вона все виконала. Якщо хтось говорить по-іншому, він просто бреше. Розповіді, що ми вкрали якусь допомогу... Треба ж розібратися в питанні. Немає жодного доказів. Це все "ОБС" - "одна баба сказала". Люди самі собі в голові намалювали цифри, які вирішили, що їм зобов'язані заплатити. Їм сказали: "Ні, тільки такі цифри". "Ні, ви нам винні". Не винні. Ми про це не домовлялися. - Усе вперлося тільки у фінансове питання?. - Саме так. Ні в чому більше конфлікту немає. Я говорив про наші переваги, але я чесно можу сказати, у чому наш недолік: на жаль, за весь цей час ми з гравцями не стали одним цілим. У нас є федерація і є гравці. І вони ніколи не соромилися про це говорити на всіх інтерв'ю, що ми боремося з федерацією за гонорари. Хоча гравці мають бути складовою частиною федерації. - Але хіба, на ваш погляд, у цьому немає провини федерації? - Є, і я про це і кажу - це те, що ми можемо занести собі тільки в пасив. У цьому, напевно, є і наша вина. Усе завжди впиралося в гроші. Слово "патріотизм" ми забули дуже давно. Просто війна якимось чином сколихнула емоції і дозволила подумати, що це слово може повернутися, але це знову ж таки була моя помилка. - Матч проти Барбадосу на початку березня справді гравці зіграли безкоштовно? - Так, зіграли безкоштовно. - Але тоді, як ви прокоментуєте слова гравців про те, що їм сказали, що гроші, які були виділені на матч, підуть на допомогу ЗСУ? - Це фантазії. Я цього ніколи не говорив. Якщо хтось мені може сказати, коли я це говорив? Ніколи. І про матч проти США те ж саме. Дівчата, які там грали, вони нічого не отримали. Люда Кіченок писала у своєму пості, що гроші пішли на український теніс. Березень місяць. Починається війна. У нас є організація, яка незрозуміло взагалі, буде існувати через місяць чи не буде. Нам треба зарезервувати хоч якесь фінансування на кілька місяців, платити зарплати, мінімальну допомогу надавати сотням тенісистів, яким довелося виїхати за кордон. У мене телефон сідав за 3 години, я його перезаряджав знову. Передати гроші ЗСУ - тоді й таких слів не було. Далі вже пішли маніпуляції. На Кубку Девіса в березні питання було дуже просте. Там від ITF були такі смішні гроші, що вони нікому не були цікаві. - Хто буде грати з Ліваном? - З Ліваном гратиме Овчаренко плюс та команда, яка грала проти Угорщини. - Наразі діалог припинено з гравцями, з якими немає домовленості, чи ви продовжуєте шукати шляхи для консенсусу?. - Зі мною вони перестали спілкуватися. Я відійшов від проведення переговорів з гравцями. Чи займається цим Михайло Філіма? По-перше, Михайло Філіма працює в Міністерстві головним тренером, він автоматично за це відповідає. Як капітан збірної в Кубку Біллі Джин Кінг він відповідає за запрошення дівчат. Переговорами щодо матчу з Ліваном займалася Олена Андрєєва, вона займалася переговорами і з Сачком, і з Крутим. Їхні фінансові апетити нам не підходять. - У протоколі засідання президії ФТУ від 21 грудня 2022 року сказано, що питання призначення капітана чоловічої збірної залишається особисто за президентом федерації. Уже є якесь рішення? - Буде новий капітан. Це Орест Терещук. - Є причина, чому вирішили змінити капітана?. - Скажімо так, у нас не зійшлися з Андрієм Олеговичем Медведєвим погляди на те, як діяти в цій ситуації у питанні стосунків із гравцями. - На жіночу команду чекає непростий матч із Чехією. Є якесь розуміння, де ми гратимемо "домашній" матч і хто приїде в команду?. - Поки немає остаточного розуміння щодо складу, тому що не було розуміння, де ми будемо грати. Тепер ми заявили місце проведення - у Туреччині на ґрунті. Чекаємо, ведемо переговори, тому що затвердження нейтрального поля - це досить довгий процес. Михайло на зв'язку з командою. З тими, хто грав у Японії. Вони теж брали участь в обговоренні покриття і місця проведення. Будемо сподіватися, що зіграємо найсильнішим складом. - Якщо говорити про найсильніший склад, то найчастіше запитання: чому ми не бачимо в команді Ангеліну Калініну? Чи є якась причина? - Потрібно ставити їй запитання. Вона просто не хоче грати за збірну. Треба чесно сказати, Калініна востаннє грала за збірну U12. Уже U14, U16, U18 вона не грала. Юнацька Олімпіада - це так, плюс-мінус, виступ за збірну, де вона навіть виграла бронзу. Але я пам'ятаю, я тільки прийшов у федерацію, у нас була чудова команда U18, яка могла претендувати на найвищі результати - Фрідман і Калініна, і вони не хотіли грати.  Коли йдеться про виступ за збірну U12 - це війна батьків, усі дзвонять, пропонують хабарі "щоб взяли мого", ти не знаєш, як їх зупинити. U14 - уже спокійніше, U16 - дуже спокійніше, U18 - уже неможливо зібрати найсильнішу команду. Тому що нікому це не треба. Ось така еволюція. А потім доросла команда, де "треба нормально заплатити, щоб ми зіграли". Ось така реальність і іншої немає. У плані фінансування - тут ніякого іншого фінансування, звичайно, немає. Я був на кількох нарадах - 3 млрд. на спорт, але на теніс вони не дійдуть, тому що він точно не в пріоритеті. І взагалі у мене в голові не вкладається, як ми, збираючи гроші на шкарпетки, обігрівачі та ще щось, можемо через державу фінансувати спорт? Тому ми і повинні справлятися своїми ресурсами. Тому всі питання про Кубок Девіса і Кубок Біллі Джин Кінг... це гроші федерації, це не гроші гравців. Федерація після цього проводить переговори, або домовляється, або ні. Все інше - це інсинуації. Ніяк гроші, які дають ITF, не прив'язані до оплати участі тенісистів, жодним чином. Ми колись просто для себе якусь формулу намагалися придумати, яка розвалилася щойно перестала влаштовувати одну зі сторін. - Добре, але ось, наприклад, тато Віталія Сачка каже, що коли його син був юніором, то йому говорили, що допомога буде, коли він потрапить до збірної, тепер же він чує, що гроші потрібні більше для юніорів. - Моя думка, у збірній повинні грати ті, хто цього дійсно хоче. - Олексій Крутих каже, що хоче. - А це чудовий варіант, якого їх навчило попереднє покоління. Стовідсотково безпрограшний варіант: "Ми хочемо грати за збірну, але на наших умовах". Моя позиція завжди була, що таких не потрібно брати. Ніяких великих результатів ми так і не досягли, на зарплату цим тенісистам витратили великі гроші. Я вважаю, що ми повинні навпаки змінювати підхід. За збірну повинні грати ті, хто хоче грати. Я дуже вдячний тим хлопцям, які зіграли проти Угорщини. Нехай вони програли. Хтось може сказати на їхню адресу якесь криве слово? Ось їм ми будемо допомагати, вони отримають підтримку.  - Так, але як я розумію, що вище ми граємо, то вищі виплати від ITF. Виходить, що є сенс боротися за перемоги?. - Фінансової мотивації для федерації немає. Все з'їдається гонорарами гравців. У нас за останні 9 років за винятком 2 матчів, коли ми просто не їхали найсильнішими (жіночий проти Австралії і чоловічий проти Португалії), всі інші матчі через гонорари гравців виходили в мінус. У цьому і весь абсурд. Я вважаю, що це наше упущення. Що ось ці гроші, які можна було витратити на молодь, ми витрачали на фінансово успішних гравців. Чи правильно це? Якщо ми громадська організація, то давайте про це поговоримо. Ми що, платимо данину за те, щоб мати можливість допомагати, кому ми хочемо допомагати, там дітям, юніорам, проводити турніри, популяризувати теніс, просто, щоб не сваритися з гравцями, просто платити за їхню лояльність? Виходить, схема така. Ви б послухали делегатів Конференції, коли ми показуємо звіти, скільки грошей йшло на обидва Кубки до війни. Ми живемо в якомусь біполярному розладі. Тут ми багаті, а тут ми бідні. Тут ми просимо: "Дайте нам допомогу", а тут ми платимо більше, ніж платять у Європі. І далі йде ось це пересмикування, а ви нам допомагали, а ви нам не допомагали. Але ось у нас є один гравець, який дуже часто був у мене в кабінеті. Корти, тренери, м'ячі... Але нічого не завадило йому зараз не брати слухавку, коли я йому дзвоню? Нічого. Або ось згадуваний Дмитро Сачко. Ми з ним разом проводили "ф'ючерс" у Кременчуці, він господар тенісного клубу, він бізнесмен. Був головою федерації тенісу Полтавської області з 2014 по 2021 рік. Ми Ястремській не допомагали, незважаючи на те, що вона була суперталановита, тому що ми знали, що в неї є фінансові можливості на відміну від інших. І той же Сачко. По-перше, він ніяких зірок з неба не хапав по юніорах, але й ми знали, що його тато забезпечена людина. У Якубенка батько забезпечена людина. Чи варто цих гравців фінансувати? В умовах обмеженого бюджету, коли ми цінуємо кожен долар. Ми ж повинні раціонально підходити до цього питання. У підсумку колегіальне рішення було, що Кубок Девіса і Кубок Біллі Джин Кінг - це популяризація, це потрібно, це важливо, але те, куди це прийшло, це не там де ми хотіли опинитися. - З боку вболівальників все виглядає набагато простіше - ФТУ не хоче домовлятися з гравцями і не зацікавлена в наших перемогах у матчах збірних. - Ніхто більше за федерацію не зацікавлений у перемогах у Кубку Девіса та Кубку Біллі Джин Кінг. Ми дзвонимо і вмовляємо грати. Будь ласка, давайте домовимося. 10 років я цим займаюся. Відповідь: "Ні, ми не хочемо. Або хочемо, але так як ми хочемо". Мені намагаються продати чашку за 10 гривень, а в мене є на неї 3 гривні. Ні, ти маєш купити її за 10 або я піду і скажу всім, що ти жадібний. Ось такі приблизно переговори. - Тоді, якщо повернутися до юніорів. Ви говорите, що комусь допомога потрібна більше, комусь менше. Можна озвучити, у кому зараз ФТУ бачить реальну перспективу і кому наразі допомагає? - З одного боку, боюся називати ці прізвища, бо боюся когось забути, і страшно називати тому, що завтра в мене буде ще 10 запитів, чому не ми... Вони є. Я говорив уже про Зімноха, Ткаленка, ось зараз я в ході нашої бесіди отримав від нього повідомлення. Білозерцев. Я вважаю, що це основна надія серед хлопчиків. І багатьом по трохи... Тут квиток, тому - проживання. І воно все складається в якусь солідну суму. Котляр отримала грант від ITF 25 тисяч, Снігур другий рік поспіль отримала грант. Ми не даємо свої гроші, ми даємо супровід. - Ви в цьому яким чином берете участь?. - Ми подаємо запити. Є критерії, ми подаємо запити, супроводжуємо документально процес. І якщо ми кажемо "ні", то цих грошей теж немає. Це теж потрібно розуміти. Умовно, Снігур нам каже за збірну "ні", а ми не говоримо нікому "ні" ніколи. Ми не погані, не в цьому питання. Але в нас є організація, про яку ми маємо дбати. Це основне моє завдання. Чому я там поставлений. Ми намагаємося це якось утримати на плаву, особливо в нинішніх умовах. Ми діяли в межах якогось встановленого президентом бюджету. Ми - планово-збиткова компанія. В одному році ми збиткові на 600 тисяч доларів, в іншому - на 500, у третьому - на 400. І в межах цих цифр я завжди якось діяв. Тому що як виконавчий директор, я виконую те, що мені кажуть. І я відповідаю за те, щоб ми поміщалися в ці збитки. І точно так само будемо і ми цього року діяти.  "У АТР І WTA Є АБСОЛЮТНИЙ КОНСЕНСУС І ВОНИ БУДУТЬ "ДОБИВАТИ" БРИТАНЦІВ" - Бан російських гравців. Ми вже обговорювали торік, що отримати бан індивідуальних гравців - це було малореально, але якщо згадати історію "одкровень" Гасанової або те, що Кудерметова грає з рекламою підсанкційної компанії, яка фактично фінансує війну в Україні, чи не було варіантів спробувати домогтися бана окремих конкретних гравців і чи взагалі реально це на сьогоднішній день? - Якщо коротка відповідь, ні - не реально. Був невеликий момент часу. Давайте чесно, ми ж написали лист 26 або 27 лютого в ITF з вимогою виключити федерації Росії та Білорусі. Ми ж самі це придумали, це формулювання, ми самі написали цей лист. Вони порадилися з нами, з юристами і вирішили, що це ідеальний варіант у цій ситуації. Був момент, я вважаю, якби всі українські гравці бойкотували матчі проти росіян у лютому і березні, то був би шанс. Оскільки цього не сталося, після цього шансів немає і їх уже не буде.  У АТР і WTA є абсолютний консенсус і вони будуть "добивати" британців. Щоб правильно розуміти, що буде на цей рік, то вони розповідають, що вони заберуть усі ліцензії. Ще й британці через нас постраждають. Тому що вони профспілка, треба це розуміти. Це профспілка гравців і профспілка турнірів, які об'єднані під одним дахом, і ось кожен бореться за свої інтереси. Ось у них є між собою повний консенсус, що членів профспілок не можна відсторонювати через дії їхнього керівництва. Тому що, якщо ви запитаєте, хто ці гравці, вони гравці АТР, вони не гравці федерації тенісу Росії. У цьому проблема тенісу загалом - це багатовладдя. У нас, коли гравець виступає в юніорах до 16 років, що в нього у Фейсбуці написано? Працює у Федерації тенісу України, коли переходить на рівень ITF і ф'ючерсів - він в ITF, а якщо раптом йому пощастило грати "челенджери", він пише - він працює в АТР. Я думаю, що це все повністю пояснює. Якщо гравець потрапляє в АТР або WTA, то для них ITF і федерація відходить дуже далеко і на дальній план. - Згадуючи лютий і кажучи про той маленький шанс за умови повного бойкоту ігор, чи була якась комунікація між ФТУ і гравцями, як діяти, що краще робити зараз?. - Я написав кілька повідомлень гравцям, що я вам раджу зробити так, але всі зробили так, як зробили. Але послухайте, шанс був і справді мінімальний. Питання великих грошей, адже відмовлятися від матчів - це означає платити штраф. Замість того, щоб заробити, ти втрачаєш. Щоб мене в жодному разі ніхто неправильно не зрозумів, що я звинувачую гравців і знову я поганий. Я ні в чому нікого не звинувачую. Просто потім знову говорити, що ми повинні, нам повинні. Кожен момент вимагає свого рішення. Ми тоді дуже вдало потрапили з федераціями - нам пощастило. З гравцями - не пощастило. Це ж усе емоційно. Як може бути у справі з Пен Шуай так, а тут - ось так. Це все емоційно. - Гра українців у парі з росіянами та білорусами. Наскільки для нас це проблема в іміджевому плані?. - Я вважаю, що це проблема для нас в іміджевому плані, ми розмовляємо, ми пояснюємо. Але з іншого боку, ми теж розуміємо, що всі люди різні і, скажімо так, карати їх за це... Як? Ось один тенісист у нас відмовився грати за збірну, сказавши, що ось ви мене наобвинувачували, хоча знову ж таки це був не я в цьому випадку, і ось я не буду тепер грати, каже він. Хоча я не думаю, що саме це було причиною. Це дуже складне питання. Тур - це життя, вони разом, вони так сильно себе не ділять. Є окремі божевільні, як Гасанова або як Оскар Кучера у Дудя. Але їх же, на щастя, не так багато. З боку, так, виглядає жахливо. Але ми вузькоспеціалізоване суспільство, яке не може дозволити собі дивитися так, як дивляться на це вболівальники. Але знову ж таки, як уболівальники беруть участь у нашому тенісному житті? Вони ставлять ставки, вони дивляться матчі... Яке в них є право голосу? Як вони, наприклад, можуть оцінювати мою роботу, мої завдання, взагалі не розуміючи, як працює федерація. Немає жодного зв'язку, ми ніяк не перетинаємося в підсумку. Ось як я не шукав цього зв'язку. Поки ти хоча б не став членом федерації, не заплатив цей внесок смішний річний, не розібрався в документах... - Я пам'ятаю, був період, коли федерація, щоб залучити більшу кількість членів, давала можливість отримувати у партнерів знижки. Це ще працює чи не зайшло?. - Я стільки витратив на це часу і не отримав жодного результату. Не працює. Причому внесок тоді був 300 гривень. 300 гривень на рік ти міг отримати плюс 5000 на знижках, про які я просто ходив і домовлявся. Чоловік 10 за цією схемою були, які подумали, розібралися і користувалися. Але якщо люди не хочуть... Не можна людину змусити бути соціально активною. Якщо вся її соціальна активність зводиться до коментарів у соцмережах, то це не конструктивно. - Завжди хотів дізнатися думку федерації щодо такого гравця, як Валерія Страхова. За тією інформацією, що є в мене, вона явно не український тенісист, за своїми поглядами. - Я з нею в житті ніколи не спілкувався. Бачив, напевно, теж два рази в житті, на корті, на якихось змаганнях. Наскільки мені відомо, вона дійсно абсолютно проросійськи налаштована людина. Ми як громадська організація не можемо подавати на те, щоб позбавити її громадянства, змусити її не грати під українським прапором. Ми це питання вивчали і не знайшли жодного шляху. Хоча ми прекрасно розуміємо, що це проблема. Ми громадська організація, багато хто вважає, що ми можемо вирішувати такі питання, але ні-ні, не можемо. Такі питання вирішує міністерство, але що таке гравець номер 300-400 у світі з тенісу. Хто буде витрачати на це час? - Підсумовуючи нашу розмову, хотілося б почути якісь обнадійливі слова щодо майбутнього нашого тенісу. - Буде дуже складно... Наше завдання - зберегти федерацію, зберегти збірні, взяти участь у всіх командних турнірах, піднімати український прапор на всіх цих змаганнях. Ми будемо намагатися досягати максимальних результатів, але позитивним результатом уже буде те, що ми будемо брати участь і відряджати наші команди. Шукати кошти на це. ITF розглядає, щоб фонд допомоги був і на 2023 рік. Не дивлячись на фінансове становище ITF і їхні збитки з моменту початку ковіду. Ми дуже сподіваємося, що ITF нам допоможе. 21 тисячу євро нам пообіцяли скандинавські федерації. Це плюс підтримка Президента і одного віцепрезидента поки все, що у нас є на сьогоднішній день. Сподіваюся, що ми фінансово успішно проведемо Кубок Девіса і Кубок Біллі Джин Кінг, і ці гроші ми реінвестуємо в український теніс. В кишеню ніхто нічого не покладе. Усе, що я роблю у ФТУ, я роблю разом із президентом і під його керівництвом. Він дуже сильно допомагає в такій складній ситуації. Треба пережити війну і далі будувати плани згідно з новими викликами.  Ще я б хотів окремо додати, що питання з гравцями, вся ця конфліктна ситуація... Вона надто емоційна через те, що відбувається навколо. Кожен бачить зі своєї дзвіниці, це абсолютно різні погляди, абсолютно різна оптика. Я роблю і робив усе, щоб зберегти організацію. Напевно, я теж роблю помилки, тому що їх не робить тільки той, хто взагалі нічого не робить. Виходячи з того, що ми більше не можемо жити тим життям, яке в нас було раніше, це сильно спотворює оптику кожного і, на жаль, дуже складно стало спілкуватися, набагато складніше, ніж раніше. Якщо раніше ця робота приносила задоволення, то тепер відверто це скоріше обов'язок. Тим паче, що кризовий менеджмент не буває м'яким, ніжним і лагідним. Спецпроект iGaming BTU Друзі, проект "Великий теніс України" просить вашої підтримки! Наш ресурс за весь час свого існування ніколи не мав спонсорів і існував тільки за рахунок реклами. Зараз ми дуже хочемо зберегти наш проект і продовжувати розвиватися після нашої перемоги! Підтримайте наш сайт будь-якою доступною для вас сумою ЗА ПОСИЛАННЯМ. Це займе рівно одну хвилину для вас і допоможе нам вижити, щоб продовжувати радувати вас новинами зі світу тенісу. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде Україна! 💙💛 🔔 Читайте новини БТУ в соцмережах: Facebook ◦ Telegram ◦ Instagram ◦ YouTube ◦ Twitter ◦ Viber Джерело: btu.org.ua Фото: ФТУ. |
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.
Смех. Ожидаем провал на AO и скатывание в рейтинге в конец сотни, а может и ниже